Два найдревніші міста Хмельниччини відзначатимуть ювілеї

Водночас, знахідка печатки київської митрополії на території фортеці, доводить, що Меджибіж як укріплене поселення, існував раніше прийнятої за першу згадку дати. Фото: зі сторінки заповідника «Межибіж» у фейсбуці/Ігор Западенко

Полонне святкуватиме 1025 років, а Меджибіж - 875 років.

Місто Полонне та селище Меджибіж у наступному році святкуватимуть ювілеї з часу першої писемної згадки про місто. Про це йдеться у постанові Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році», прийнятій 16 грудня. Пропонується ці ювілеї відзначати на державному рівні. Відтак, Полонне святкуватиме 1025 років, а Меджибіж - 875 років.

Так, Полонне - одне з найдревніших міст України. Першу згадку про місто датують 996 роком. Воно згадується в давньоруських Іпатіївському та Лаврентіївському літописах. Одна з згадок говорить, що у 1169 році половці, заглибившись у володіння Київського князівства, дійшли до міста Полонного, яке належало київській Десятинній церкві. З літописів відомо, що в 996 році Володимир Великий завершив будівництво Десятинної церкви і приписав їй десяту частину своїх «градів» (міст). Серед них було і Полонне. Літописець називає його «святої Богородиці град Десятинний».

Читайте також: Таємниці підземель в Полонному: загадкові галереї та унікальні знахідки.

Археологічні дослідження 1992-1993 років, проведені в Полонному археологічною експедицією Кам'янець-Подільського педагогічного інституту під керівництвом академіка Іона Винокура, підтвердили існування укріпленого городища площею приблизно 8,2 гектара в X-XIII століттях.

У свою перша письмова згадка про Меджибіж є в Іпатіївському літопису в 1146-1148, коли київський князь Ізяслав Мстиславич передав у власність Святославу Всеволодовичу 5 міст, серед них «Межибоже».

Не зважаючи на те, що перша згадка про літописне Межибоже датується 1146 роком, археологічні дослідження, які тривають на території замку протягом десятиліть, доводять, що поселення, найвірогідніше укріплене, існувало тут наприкінці ХІ столітті. Це підтверджується знахідкою давньоруської свинцевої печатки київської митрополії 1090-х років, на яку натрапили під час розкопок 2017 року на території фортеці. Її повна назва – печатка висла шестикрилий серафим.