ye-logo.v1.2

Вежа з історією в Хмельницькому: для кого будували та як планують перетворити на туристичний об’єкт

Історія 10496

Зведена вона на найвищій точці мікрорайону Дубове.

У Хмельницькому планують відреставрувати історико-архітектурну пам’ятку місцевого значення – водонапірну вежу, що в мікрорайоні Дубове. Тут хочуть зробити оглядовий майданчик, адже вона розташована на найвищій точці мікрорайону.

Вежа, зведена у 1910 році, була не просто першою водогінною спорудою Проскурова, а й має цікаву історію, пов’язану з подіями понад сторічної давнини. Про її побудову, архітектурне рішення та мистецькі можливості розповів краєзнавець та кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Хмельницького обласного краєзнавчого музею Сергій Єсюнін.

Загалом, мікрорайон Дубове цікавий тим, що тут ще зберігся комплекс споруд, побудованих наприкінці ХІХ століття. Вони належали до військового містечка тих часів. І окрасою цього комплексу є споруда, яка збереглася донині і була збудована вже на початку ХХ століття – у 1910 році. Це водонапірна вежа, яка має досить цікаве архітектурне рішення та, звісно ж, історію побудови.

«У 1889 році до Проскурова прибув 35-й драгунський Бєлгородський полк – кавалеристи, - розповідає Сергій Єсюнін. – Звісно ж, як належало у ті часи, міська влада для розташування військових мала виділити землю. На той час чимало вільної землі та небагато населення було в передмісті Дубове. Отож під військове містечко обрали саме цю територію, виділивши 18 десятин землі».

Вежа має цікаву архітектуру: відкриту червону цеглу, подекуди в поєднанні з білою, привабливий декор. Фото: автора

Розбудова містечка розпочалася уже в 1889 році. Одно- та двоповерхові будинки з червоної відкритої цегли, казарми, штабні установи, адміністративні та житлові будинки… Усі вони будувалися за досить короткий час. За словами Сергія Єсюніна, була навіть створена Проскурівська військово-будівельна комісія, яка керувала процесом. До речі, з огляду на те, що в цій місцевості є поклади глини, то для будівничих потреб тут навіть збудували власний цегельний завод. Відтак, цеглу не возили здалеку, а виробляли на місці».

Перші будинки, в які заселилися кавалеристи, з’явилися вже в 1890 році. Але, як виявилося, існувала одна проблема. Бо крім того, що тут було житло, казарми, стайні для коней, навіть полкова церква, яку звели в 1904 році (вона збереглася до нашого часу в автентичному вигляді на вулиці Козачій), існувала проблема з водою. А саме - не було доступної можливості напувати коней. Для кавалерійського полку це створювало величезні клопоти – коней доводилося гнати аж до річки Кудрянки. Аби вирішити проблему тут і задумали збудувати централізовану систему водопостачання.

«Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття в Проскурові водогону не було, - каже Сергій Єсюнін. - Населення користувалося криницями або ж набирало воду у водовозів, які розвозили її по місту. Тож перший централізований водогін у нашому місті з’явився саме в мікрорайоні Дубове, у тодішньому військовому містечку. Тут викопали дві свердловини та збудували водонапірну вежу, яка височить і до нині».

Аж до кінця 90-х років ХХ століття водонапірна вежа працювала за призначенням. Фото: Артема Баландіна

За словами історика, вежа має цікаву архітектуру: відкриту червону цеглу, подекуди в поєднанні з білою, привабливий декор. Збереглися також ковані елементи, які, щоправда, виконують не декоративну функцію, а технічну: вони стягують вежу та утримують поверхи. Зведена вона на кам’яному фундаменті. А збудували вежу за проєктом архітектора Віктора Нільсена.

«Схожу водонапірну вежу Нільсен звів і в Маріуполі, - каже Сергій Єсюнін. - Наразі вона є одним з історичних символів цього міста. Вежа розташована в центрі Маріуполя і використовується як музейний об’єкт. Оскільки проєкти водонапірних веж Нільсена на той час були дуже відомі, то коли в 1909 році в Проскурові постало питання побудови такої споруди, військове відомство обрало проєкт саме цього архітектора. Він був досить цікавий та коштував недорого. Уже за рік вежа стала до ладу. І аж до кінця 90-х років ХХ століття працювала за призначенням. Спочатку її використовували лише для потреб військового містечка, а згодом і для решти житлових будинків мікрорайону».

Наразі вежа збереглася майже в первозданному вигляді. Лише зверху є невелика технічна надбудова, яку звели вже у другій половині ХХ століття. Дах, в оригіналі, був дерев’яним, прикрашений маленькою вежею та флюгером.

Дах, в оригіналі, був дерев’яним, прикрашений маленькою вежею та флюгером. Фото: Артема Баландіна

Сьогодні ця споруда є історико-архітектурною пам’яткою місцевого значення. Як конструкція для водопостачання вже не використовується. Щоб вона не руйнувалася, тут планують провести реставраційні роботи, зняти верхню частину надбудови та зробити на вершечку оглядовий майданчик, з якого відкриватиметься панорама міста.

«Звісно, пам’ятки історії та архітектури мають не лише оберігатися, а й використовуватися, - каже Сергій Єсюнін. - Так будівля житиме. Найкраще, коли такі пам’ятки використовують як музей чи культурний об’єкт. Тож ідея дати цій вежі саме таке життя - дуже вдала».

І додає, що оскільки зведена вона на найвищій точці мікрорайону Дубове, то звідси чудово проглядатимуться не лише околиці, а й все місто.

Читайте також: Як на Хмельниччині старовинну маштарку хочуть перетворити на туристичний об’єкт.

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую