«Це було мегамісто»: таємниці городища на Кармалюковій горі, про яке не згадує жоден літопис

Кармалюкова гора – надзвичайно мальовниче місце. Вона височить біля села Привороття Кам’янець-Подільського району. Це вкритий лісом Товтровий кряж, де зростають рідкісні види рослин, тож у 1985 році тут створено заказник загальнодержавного значення.

А на вершині гори, як свідчать археологічні дослідження, існувало велике городище. Цілком можливо, що найбільше в Середньому Подністров’ї. Що відомо про нього? Під час подорожі, яку Олександр Заремба, директор Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника, разом з науковим співробітником, археологом Ігорем Стареньким здійснили до городища, вони розповіли про його таємниці, а також про археологічні дослідження, які тут відбувалися у 2019 році.

Про мегамісто на 5 гектарів і три лінії оборони

Підніматися з підніжжя до вершечку гори хвилин 15-20. Як свідчать дослідження, поселення на Кармалюковій горі багатошарове. Тут представлено і трипільську культуру, і ранньоскіфський та давньоруський часи. І саме в час Київської Русі, воно було більшим за ті, які на наших теренах, наприклад, згадуються в літописах. Зокрема і Бакоту.

Як розповідає Ігор Старенький, городище на Кармалюковій горі - це величезний центр з украпленою частиною феодала, з чітко визначеними ремісничими місцями. Тут виявлено три лінії оборони – усі Давньоруського періоду. Площа укріпленої частини – майже 5 гектарів.

«В радіусі сотні кілометрів більшого за площею городища немає, - каже він. - Принаймні мені такі, які б існували на теренах Середнього Подністров’я, невідомі».

Про це мегамісто відомо дуже мало. Археологи припускають, що на місці, де воно виникло в Давньоруський період, раніше могли існувати залишки валів більш давнішого городища часів Трипілля. 

Городище відоме з ХІХ століття. Подільський історик та археолог Юхим Сіцінський його описував у своїх працях, а також частково досліджував. Фото: з архіву сайту

«Це городище відоме з ХІХ століття, - каже Ігор Старенький. – Подільський історик та археолог Юхим Сіцінський його описував у своїх працях, а також частково досліджував. Зокрема, зазначав, що знайшов тут поховання воїна на валу зі зброєю».

Про причини загибелі городищ

Загалом на теренах Поділля згадується лише три городища часів Київської Русі – Калюс, Ушиця і Бакота. Утім, каже Ігор Старенький, археологічно доведено, що їх було значно більше. Наприклад, та ж Кармалюкова гора, Колубаївці, Кам’янець, Баговиця, Гринчук.

«Таких городищ чимало, – розповідає археолог. – Вони складали так звану Дністровську лінію оборони, яка найімовірніше закладалася в період Галицько-Волинського князівства від кочовиків, які нападали з півдня. Чому вони не згадуються в літописах? Швидше за все, не потрапили в історичний контекст. Ця територія – периферія, віддалена як від Києва, так і від Галича, - основних на той час центрів. Можливо саме тому немає про ці городища літописних згадок, хоча археологічного матеріалу багато. Чому згадуються інші? Якщо говорити про Бакоту, то вона була регіональним центром Пониззя. Але якщо порівнювати Бакоту на першу половину ХІІІ століття та городище на Кармалюковій горі, то останнє було значно більшим».

Два роки тому під час археологічної експедиції Кам’янець-Подільського музею-заповідника разом із студентами Історичного факультету Кам’янець-Подільського Національного університету імені Івана Огієнка тут дослідили значно більшу площу, ніж це було раніше. Фото: Ігоря Старенького

Загалом, каже Ігор Старенький, щодо періоду Русі, то досліджувати цей період надзвичайно цікаво. Наприклад, виявляється, що поселень Х-ХІ століття на нашій території дуже мало, скажімо, порівняно з Київщиною. А різке збільшення поселень і населення відбувається вже в ХІІ столітті. 

«Утім, всередині ХІІІ століття (1250-60 роки) за тими археологічними матеріалами, які ми бачимо, практично всі городища давньоруського часу гинуть. На мою думку, через вторгнення монголів. Вони практично вщент руйнують ці городища», - пояснює науковець.

Про археологічні дослідження та цікаві знахідки

До початку 2019 року дослідження городища на Кармалюковій горі були фрагментарними. І лише два роки тому під час археологічної експедиції Кам’янець-Подільського музею-заповідника разом із студентами Історичного факультету Кам’янець-Подільського Національного університету імені Івана Огієнка тут дослідили значно більшу площу, ніж це було раніше.

У залишках розкопаних жител археологи натрапили на людські кістяки. Фото: Ігоря Старенького

Зокрема  були знайдені залишки житла. Причому, що цікаво, каже Ігор Старенький, як і основа валу, яка була кам’яною, так і основа жител, досліджених тут, також була кам’яною. За його словами, це рідкісний випадок для періоду Давньої Русі.

Саме у залишках розкопаних жител археологи натрапили на людські кістяки.

«Наприклад, одна людина ймовірно загинула від поранення в шию, - розповідав свого часу сайту «Є» Ігор Старенький. - Про це свідчить те, що під час своєї смерті правою рукою вона трималася саме за шию. Поряд, приблизно на відстані одного метра, напрапили на ще один кістяк. Він лежав до першого під кутом 90 градусів і був придавлений жорновим каменем», - зазначав Ігор Старенький.

Загиблі після смерті були привалені конструкцією житла. Знайдені скелети археологи датують серединою ХІІІ століття. Швидше за все ці люди загинули під час нападу на городище в середині XIII століття.

Поруч з одним з кістяків знайшли амулет із зуба бурого ведмедя. Фото: Ігоря Старенького

Натрапили тоді археологи і на цікаві речі того періоду. Наприклад, амулети. «Поруч з одним з кістяків ми знайшли амулет із зуба бурого ведмедя. Цей звір був поширений на наших теренах того часу. У зубі був просвердлений отвір, тобто він використовувався саме як амулет. Поруч з іншим кістяком знайшли ікло кабана. Воно гарно відполіроване і теж, не виключено, що слугувало амулетом», - зазначав Ігор Старенький.

Цього року дослідження городища на Кармалюковій горі планують продовжити.

Детальніше про городище на Кармалюковій горі дивіться у відео Олександра Заремби:

Підписатися на канал "Є" в Youtube