ye-logo.v1.2
«Єдині новини» на Хмельниччині та Україні. Для цього натисніть на трансляції хмельницьких і всеукраїнських телеканалів, або слухате радіо khm-radio.ye.ua чи radio.ye.ua
"Єдині новини" на Українському радіо

Врятувати бароко: у Маліївцях розбиті фігури святих перевозять до музею

Історія 3534
Монастирський комплекс з церквою, територію якого прикрашали скульптури святих, свого часу був зведений над нині відомим Маліївецьким водоспадом
Монастирський комплекс з церквою, територію якого прикрашали скульптури святих, свого часу був зведений над нині відомим Маліївецьким водоспадом

Фігури святих, які прикрашали територію знищеного храму в Маліївцях, у 60-х роках ХХ століття активісти-комсомольці розбили молотами та вивезли на старий цвинтар.

Фрагменти скульптури святого, знищеної в радянські часи, перевозять до новоствореного Маліївецького обласного історико-культурного музею. За попередньою атрибуцією це скульптура Івана Хрестителя, яка свого часу була однією з окрас монастирського комплексу в Маліївцях. Розбита на уламки, вона шістдесят років пролежала в хащах старого цвинтаря, аж поки дбайливі руки не підняли важкий камінь, повантажили на причіп, щоб знову повернути цей, без перебільшення шедевр, світові…

Монастирський комплекс з церквою свого часу був зведений над нині відомим Маліївецьким водоспадом. Храм, який існував в різні часи як православний та як католицький василіанський монастир, не пережив часів червоного терору та був знищений. А разом з ним і скульптури – окраса території храму.

Анастасія Донець, голова громадської організації «Малієвецька спадщина», виконувачка обов’язків директора Малієвецького обласного історико-культурного музею, розповідає, що згадки про ці скульптурні композиції можна знайти в давніх описах монастиря.

Довкола Хрестовоздвиженської церкви, зведеної тут, росли велетенські сосни і стояли кам’яні статуї святих. Територія була обнесена кам’яним муром, поруч - брама з дзвіницею.

Знищена дзвіниця на місці монастиря. Фото: надане Анастасією Донець

Саме тут, біля церкви, в центрі верхнього озерця, з якого нині живиться водоспад, знаходилася дивовижна скульптурна група, що нагадувала хрещення Ісуса. До кам’яних святих вода була підведена так, що вона падала з долонь Івана Хрестителя на голову Христа.

«А ще старожили пам’ятали, що при вході в кам’яну церкву стояла прегарна скульптура Ісуса, - розповідає Анастасія Донець. - Тут також були і скульптури святого Онуфрія та святого Яна. Усі вони постраждали у 60-х роках ХХ століття, коли активісти-комсомольці розбили їх молотами, прив’язали мотуззям до тракторів та відволокли на старий цвинтар. Ще в дитинстві, коли ми з батьками ходили тим цвинтарем, знаходили уламки скульптур. Вони були надзвичайно гарно декоровані».

Найкраще до наших часів збереглася скульптура святого Яна. Святий Онуфрій втратив руки і був розбитий надвоє.

Як розповідає Анастасія, скульптуру святого Яна перевезла сім’я Христофорів, щойно Україна стала незалежною, і встановила його на місті попереднього перебування. Святого Онуфрія активісти «Маліївецької спадщини» вже забрали з кладовища у 2009 році й встановили біля водоспаду. Хоча сьогодні, каже Анастасія, і його треба звідти таки забирати в захищене місце під накриття, бо він з дуже крихкого каменю, а скульптура має неабияку мистецьку цінність.


Фігура святого Онуфрія, яку активісти «Маліївецької спадщини» забрали з кладовища у 2009 році й встановили біля водоспаду. Фото: з архіву

Нині ж повертається зі старого цвинтаря ще одна скульптура.

«Я з дитинства знала, де лежать ці фрагменти, в хащах, порослі мохом, - каже Анастасія Донець. - Вже тепер, коли ми стали музеєм, коли потроху починаємо збирати експонати, вирішили почати саме з її порятунку».

З уламків зрозуміти, що це за святий, було надзвичайно складно. Спочатку, каже Анастасія, припустили, що це була скульптура Спасителя.

Нині ж повертається зі старого цвинтаря ще одна скульптура. Фото: Анастасії Донець

«Коли ми забирали фрагменти з кладовища, було важко щось зрозуміти та ідентифікувати, - додає вона. - Та вже коли перевезли їх до палацу і почали складати докупи, стало легше прогледіти частини тіла. І, головне, тепер можна побачити, наскільки тонкої роботи ця фігура. Але щодо припущень, що то Спаситель… Збивала з пантелику перев'язь, оголене праве плече та піднята рука. Допомогли обговорення в спільноті. Дійшли до спільної думки, що саме так часто зображають Івана Хрестителя. Зараз ми припускаємо, що це таки його скульптура. Звісно ж, своє слово ще скажуть мистецтвознавці. Але є також серед уламків частина ніг, біля яких - ягня. А за каноном з овечкою в ногах традиційно зображають саме Івана Хрестителя».

Фрагмент скульптури, де можна розгледіти ягня біля ніг святого. Фото: Анастасії Донець

Як зазначає Анастасія, навіть з цих уламків зрозуміло, що скульптура була виконана на дуже високому мистецькому рівні.

«Це бароко, - додає вона. - Швидше за все - XVIII століття, той період, коли після війн в XVII столітті монастир в Маліївцях заново розбудовували».

Наразі своє слово щодо скульптури мають сказати реставратори.

«Ми радимося з ними постійно, - каже Анастасія. - Адже нам потрібно ще зрозуміти, як її зберігати далі, обробляти від моху чи ні, яку практику та техніку застосувати. Поки вирішили не поспішати, дати можливість скульптурі адаптуватися в приміщенні з температурою, звичною для каменя, який 60 років лежав на вулиці. Не будемо робити йому стресової ситуації. Поки скульптура зберігатиметься в приміщенні з вуличним режимом, але туди не потраплятиме зайва волога. А ми тим часом будемо шукати фахівців, щоб зрозуміти, як її довести до ладу та представити в музейній експозиції».

На місці зруйнованої церкви - пам'ятний знак. Фото: з архіву

І додає, що уся ця справа - не просто порятунок давньої скульптури. Це ще один доказ того, що територія монастирського комплексу, який свого часу тут існував, нині потребує досліджень та охорони. Та звісно ж, виселення звідти зони пікніків.

«Територію колишнього монастиря, разом з парком та палацом варто поєднати в заповідник, - впевнена Анастасія Донець. - Якщо на території цього знищеного монастирського комплексу були такі зразки мистецтва, то він, без перебільшення, заслуговує і на археологічні дослідження, і на збереження, на пам’ять та нові відкриття з його знищеної історії».

Читайте також: Як палац в Маліївцях став музеєм: історія порятунку пам’ятки

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення

Робота для вас

  Так  Ні, дякую