Телеграф, телефон, радіо: перші кроки на Поділлі

 Розповімо коротко про зародження й розвиток на Поділлі зв’язку й радіо. В енциклопедичних словниках зазначено коротко: “Зв’язок – передача й приймання інформації за допомогою різних технічних засобів. Обслуговує всі галузі народного господарства, промисловості, керування, потреби населення. Зв’язок поділяється на поштовий зв’язок і електрозв’язок. Відповідно, електрозв’язок буває двох типів – провідний (телеграф, телефон та ін.) і радіозв’язок”.

ТЕЛЕГРАФ
Важливим етапом в історії розвитку зв’язку було створення в 1832 році російським винахідником П. Шилінгом першого телеграфного апарата. Подальші зусилля інженерів Морзе (США), Якобі (Росія), Бодо (Франція), що розробили досконаліші апарати, призвели до масового поширення телеграфного зв’язку по усьому світу. У
1854 році в Російській імперії була введена в експлуатацію провідна телеграфна лінія Москва – Київ, а вже кілька років по тому від Києва телеграфна мережа як павутиння покрила всю Україну. В 1866 ро-
ці було створено Житомирське телеграфне відділення, до складу якого ввійшла заснована того ж року телеграфна станція в Кам’янці-Подільському. Незабаром такі ж станції з’явилися й в інших містах Подільської губернії, у тому числі й у Проскурові. У 1882 році у Проскурові діяли вже дві телеграфні станції: державна й залізнична.
З перших років свого існування, телеграфні станції працювали, як правило, цілодобово, їхніми послугами користувалися переважно державні організації, торговці, промисловці, фінансисти. Для простого народу відправити телеграму було занадто дорого. Судіть самі: плата за телеграму з десяти слів із Проскурова в Кам’янець-Подільський в 1880-х роках була 30 копійок. За такі гроші можна було купити п’ять 800-грамовых буханок пшеничного хліба або кілограм телятини вищого гатунку. Тому дешевше було відправити звичайну поштову листівку або лист за 3 копійки. Явно програєш у терміновості, зате оплата  менша. Наприкінці XIX століття відбулося об’єднання поштових і телеграфних станцій, і в Подільській губернії була створена ціла мережа установ зв’язку, які ділилися на поштово-телеграфні контори (у містах і більших містечках), поштово-телеграфні від-
ділення й поштові відділення (в інших містечках і більших селах). У Проскурові існува-
ла поштово-телеграфна контора, яка розміщалася в гарній будівлі на вул. Мільйонній (тепер вул. Театральна) – нині у цьому будинку обласний військкомат.

ТЕЛЕФОН
В 1876 році американець шотландського походження Олександр Белл винайшов перший придатний для широкого використання телефон. Відтоді  в усьому світі почалася ера телефонізації. У Російській імперії перша телефонна мережа з’явилася в Петербурзі, Москві, Одесі (в 1882 р.), Києві (в 1886 р.), Харкові (в 1888 р.), у нас на Поділлі перші телефонні мережі виникли в Кам’янці-Подільському (1906 р.), Вінниці (1907 р.) і невеликому прикордонному містечку Збриж (1908 р.). У тому ж 1908 році вирішили телефонізувати й Проскурів. Після конкурсу, проведеного міською думою, право на телефонізацію надали підприємцям Герцу Броді й Гойхману. Саме вони й запропонували кращий проект і найменшу абонентну плату – 42 руб. на рік з одного номера. У різних містах плата за телефон була різною. Наприклад, у губернському Кам’янці-Подільському власники телефонів платили на рік 75 рублів!
Броді й Гойхман швидко впоралися із прокладанням мережі, і в 1909 році телефонний зв’язок у Проскурові став до ладу. Наступного року проскурівська телефонна мережа мала довжину 13 верст і нараховувала 58 абонентів.

РАДІО
Хоча радіо О. Попов винайшов в 1895 році, але масове радіомовлення свою історію веде з 1920-х років, коли воно почало поширюватись по усьому світу просто з фантастичною швидкістю. На Поділлі перші радіоприймальні станції були відкриті в 1922 році – у Кам’янці, Вінниці, Могилів-Подільському. Через рік почала працювати станція в Шепетівці, у 1924 році – у Проскурові. Усі вони приймали “радиовестники” Московської радіостанції ім. Комінтерну, потім ретранслювали їх на гучномовці, які були встановлені на вулицях міст. У Проскурові перший такий гучномовець-репродуктор з довгим квадратним рупором – змонтували на стовпі біля входу в міський сад (нині сквер ім. Шевченка). Під час радіопередач біля репродуктора збирався натовп, і всі, від малого до великого не переставали дивуватися цьому “диву техніки”. До кінця 1924 року ще один репродуктор встановили в районі вулиці Соборної, поблизу перехрестя її з Купецькою (нині Подільською).
З 1925 року на Поділлі з’являються осередки товариства “Друзів радіо”, яке організує курси по підготовці фахівців та агітаторів радіозв’язку. Саме випускники тих курсів й розпочали агітаційну та технічну роботу у справі поширення радіо серед населення. Ось як про таку роботу серед селян згадував наш земляк, член кам’янецького товариства “Друзів радіо” в 1920-30-х роках Йосип Затуржинський: “Пам’ятаю, десь наприкінці двадцятих направили мене від товариства по селах області з агітаційно-демон-
страційною поїздкою. У мене було дві валізи: в одній – приймач, в іншій – гучномовець, сухі батареї і антенний дріт. В селах я встановлював антену, настроював приймач і починав перед селянами демонстрацію “дива століття”. Як правило, мужики не вірили, що з приймача лунає голос Москви, і думали, що в мене у валізах захований програвач з платівкою. Ледве не в кожному селі доводилось знімати панель приймача та показувати його начиння. Після такої докладної демонстрації радіомовлення, майже всі селяни погоджувалися на радіофікацію села на пайових началах”.
Таким чином, у 1930-ті роки розгорнулась масова радіофікація міст і сіл. З’явилось так зване, мережне радіомовлення. Багато подолян ще пам’ятають круглі чорні “тарілки”, які були обов’яз-
ковим атрибутом домашнього інтер’єру тієї епохи. Повна радіофікація області була завершена в 1966 році.