В Богданівцях знайшли «сліди» останнього імператора Російської імперії

Освятити його планували 16 листопада. Проте, місцеві жителі очікують підтвердження про перебування Миколи ІІ на території тодішньої Подільської губернії з вінницьких архівів. Саме там, думають вони, зберігалися унікальні для села документи.

Микола ІІ став весільним батьком для місцевої дівчини

Дубовий семиметровий хрест нині височить у Богданівцях біля старої облупленої хати поміж яблунь на невеличкому пагорбі. Саме ця земельна ділянка належала жінці, передсмертна відверта розповідь якої поставила усе село на вуха. У свої 90 з лишком років вона повідала, що її старша сестра на початку ХХ століття вийшла заміж за начальника охорони останнього російського царя. І, нібито, на весілля, яке відбулося у рідному селі нареченої, завітав дорогою з Могильова сам Микола ІІ. Став весільним батьком та благословив їх на шлюб. Проте, жодних документів щодо цієї події ані у бабусі, ані в селі не збереглося. Та, як стверджувала покійна, шлюб тривав недовго. У 1915 році чоловік її старшої сестри помер від тифу, а сестра згодом повернулася в рідне село, потім переїхала в Проскурів та вдруге вийшла заміж.
Між іншим, богданівчани твердять, що як доказ перебування в їх селищі останнього імператора, був вигравіруваний самовар, який нібито старенька зберігала до самої смерті. Проте, сімейну реліквію так ніхто і не знайшов, і усі передсмертні розповіді перетворилися на звичайну інтригуючу легенду.

До розповіді про імператора та його перебування доволі спокійно та стримано ставиться сільський голова Богданівців. Діна Юі’ївна каже, що навряд чи вдасться підтвердити цю легенду. Принаймні, сільська рада цим питанням не займається. «Для мене взагалі стало новиною, що біля будинку старенької з’явився величезний дубовий хрест, - каже пані Діна. – Його встановила, навіть нікого не попередивши, родина Вельських. Та юридично вони мають на це повне право. Перед смертю подружжя було опікунами старенької. Навідувалися до неї. Ось вона й переписала на них хату та земельну ділянку. До речі, бабуся була католичкою, а буквально перед смертю її перехрестили на православ’я. Звісно, що мені про Миколу ІІ вона нічого не казала, і усі розповіді про його перебування у Богданівцях я також почула від людей і не розумію, чому навколо цієї історії зробилося стільки галасу. Жодного підтвердження цьому факту немає».

Гроші на хрест збирали віруючі

Господарі ділянки, де «виріс» дубовий хрест, мешкають неподалік від хати померлої бабусі. Одразу видно, що люди глибоко віруючі. Господар з довгою сивою бородою, як у поважного старця, а його дружина у скромній хустці.
«Чесно кажучи, ви мене випадково тут застали, - каже Петро Вельський, - я частіше перебуваю у монастирі в Ярмолинецькому районі. Просто завтра річниця смерті тестя, ось я і приїхав».
«Що, ви справді вірите, що у Богданівцях був останній російський імператор?» - одразу запитую дідуся. «А чого ж не вірити? - каже пан Петро. – Бабуся мені розповіла історію про її сестру, яка була старша за неї на 18 років. Спочатку ми навіть і не надали цьому значення. До того ж, жодних матеріальних свідчень чи документів у старенької не було. Та чого вона обманювала б? Просто повідала те, що їй розповідали родичі. Зрозуміло, що до цього часу вона зберігала таємницю. І відкрилася лише нам перед смертю. Пройшов якийсь час, і ми згадали цю розповідь та подумали, чому у наш нелегкий час, коли навкруги відбуваютьяс катаклізми, гинуть люди, не встановити хрест для покаяння? Так повинно бути у кожному селі та місті на нашій православній землі».
До речі, семиметровий хрест пан Петро, зробив власноруч. Гроші також вклав власні, а ось прилеглу територію облаштовували за кошти віруючих переважно з Хмельницького. На самому хресті нині вже височить безліч ікон та у самому центрі – ікона святого царя-мученика Миколи ІІ та його родини.

На Хмельниччині Микола ІІ все ж таки був

Між іншим, за словами хмельницких краєзнавців, достеменно відомо, що територію сучасної Хмельниччини Микола ІІ насправді відвідував. Зокрема, місто Кам'янець-Подільський, тодішню столицю Подільської губернії. Вперше імператор побував на Поділлі за кілька тижнів до початку першої світової війни. Тоді він виїхав до російсько-австрійського кордону, щоб оглянути війська, які зосереджувались у західних повітах Подільської губернії у зв'язку з загрозою вторгнення австро-угорських військ. А крім того, він хотів побачити залізничну магістраль Коростень - Кам'янець-Подільський, будівництво якої було щойно закінчено.
Вдруге Микола II відвідав Кам’янець в березні 1916 року. Саме тоді цар, як верховний головнокомандуючий, наважився замінити нерішучого генерала Іванова на посту головнокомандуючого військами Південно-Західного фронту видатним військовим діячем того часу Брусиловим, який до цього командував 8-ю армією.