Фіналістка «Голосу країни. Діти» Вікторія Літвінчук, про шоу і життя після нього

 Зовсім доросла на сцені, по-дитячому наївна та щира в житті. Такою Вікторія Літвінчук постала перед тренерами, учасниками телевізійного шоу «Голос країни. Діти». Такою ж її побачила й вся країна. І лише кілька людей знають, якою Віка є насправді. Поряд із нею завжди її перша вчителька із вокалу, подруга, продюсер, охорона і стиліст. Уся армія обслуги Вікторії – це одна особа – її мати Антоніна Адольфівна. Іноді окремі ролі виконує старший брат Костянтин, батько ж, Сергій Михайлович, забезпечує їхній тил у місті Городок.
Сама ж Вікторія уже четвертий рік проживає у столиці, і навчається у київській гімназії № 107 «Введенська», вивчає три іноземні мови і мріє стати професійною співачкою та займатися юриспруденцією.
У вільний час Вікторія спілкується з подругами, читає пригодницькі романи і фентезі. Вона не вірить у прикмети та амулети, її оберіг – віра в Бога.
«Я завжди, коли мене запитують про перемоги чи виступи, кажу, що все в Божих руках, я ж, в свою чергу, роблю те, що від мене залежить», – зізнається дівчина.
Викладається по максимуму Віка не лише на сцені, але й в житті.
«Я співаю з чотирьох років, – зізнається Вікторія. – Та добре розумію, що сцена сценою, а професію потрібно мати. Тому зараз я наполегливо навчаюся, окрім уроків у музичній школі, ходжу на вокал, вивчаю іноземні мови».
До активного життя і щільного графіка дівчина звикла, тому під час шоу «Голос країни. Діти» особливо втягуватися не довелося. Хоча, зізнається, усі дні на проекті були не просто заповнені справами, але пролітали дуже швидко. Постійні уроки вокалу, акторської майстерності та хореографії – заради цього Вікторія й взяла участь у шоу.
«На «Голос країни. Діти» мене, можна сказати, вговорила моя викладачка з вокалу, – згадує Віка. – Я не була впевнена, що пройду навіть відбір під час «сліпих» прослуховувань, а вона мене переконала спробувати. Я вдячна їй за те, що вона в мене вірила більше, ніж я сама».
За словами Вікторії, участь у телешоу дала їй дуже великий досвід. Спілкування поза сценою із відомими артистами, їхні поради, здатність за кілька днів вивчити пісню і створити до неї образ – все це для Віки вартує більше ніж сама перемога, адже це те вміння, з яким вона здобуде перемогу ще не в одному конкурсі.
Після телепроекту всі учасники команди Світлани Лободи продовжують спілкуватися між собою, беруть участь у святкових концертах у столиці. А найближча зустріч – концерт самої Лободи до 8 Березня.
«Ми дуже потоваришували зі Світланою, постійно підтримуємо зв’язки, спілкуємося, вона й після шоу для багатьох залишається тренером по житті. Саме завдяки їй я вмію те, що вмію».
Потужний голос Вікторії й справді викликав захоплення тренерів і глядачів. Однак пісня «Je suis malade», у якій «дорослий» біль про хворобу кохання, і якою Віка «порвала» не лише організаторів, ведучих та глядачів, але й перевершила очікування навіть найоптимістичніших тренерів. Лише згодом її наставниця Світлана Лобода зізнається, що іншого й не чекала від Віки, адже дівчина співає серцем і душею.
Поза сценою Вікторія досить скромна і щира, червоніє і ніяковіє при похвалі, не афішує свої перемоги чи досягнення. Більше того, у школі довго навіть не знали, що вона бере участь у «Голос країни. Діти». Батьки ж навпаки – розказують і пишаються усіма здобутками доньки.
«Головне, чого я хочу для Віки – це звичайного людського щастя, бо все інше минає, – зізнається мати Антоніна Адольфівна. – А зараз, у досягненні своєї мети, хочу щоб вона була хоч трохи сміливіша».
Несмілива в житті, але смілива у мріях Вікторія зізнається, що хоче підкорити спочатку українську сцену, а потім і податися за кордон, щоб заспівати дуетом із Ларою Фабіан і отримати найвищу музичну нагороду «Греммі».