На десять хвилин старший за брата
«Можливо, саме тому я й граю за «Динамо», - жартує Анатолій Шляховий
Колись у хмельницькому «Поділлі» грали брати Валенки… Нині ж, вже у «Динамо», спостерігається поява нових братів-футболістів – Шляхових. Щоправда, Костянтин поки що виступає за іншу команду, а ось його брат – Анатолій – вже давно захищає честь головної професійної футбольної команди області. Це й не дивно, адже ще змалечку мріяв потрапити до дорослого хмельницького клубу…
Анатолій, як і більшість хлопців, змалечку полюбляв ганяти м’яча у дворі свого будинку. «Старші хлопці вже займалися футболом, а я зміг піти у секцію лише у шість років, - розповідає 22-річний захисник хмельницького «Динамо». – Спочатку ходив у школу «Поділля», де займався три роки. Але через зміну розкладів уроків у школі довелося на рік закинути тренування. Після повернення у дитячий футбол, пішов вже у дитячо-юнацьку спортивну школу №1. Безумовно, мріяв стати футболістом. Тоді хмельницьке «Поділля» здавалося якоюсь недосяжною мрією, але я намагався зробити все, щоб вирости як футболіст і грати за нашу рідну команду». До речі, брат Анатолія – Костянтин, грав краще і часто саме Костя виходив у стартовому складі ДЮСШ№1, а Толік залишався на заміні. Однак згодом все змінилося…
Після закінчення загальноосвітньої школи №1 Шляховий пішов навчатися в університет. І футбол не покинув! «Спочатку грав за університетську команду в чемпіонаті міста, а потім і в чемпіонаті Тернопільської області, - каже Анатолій. – Взимку ж 2007 року мене запросили до хмельницького «Поділля», яке під керівництвом Ярослава Бобиляка мало грати в чемпіонаті України серед аматор-ських команд. Безумовно, було важкувато, особливо, коли команда почала грати в другій лізі. Тоді «Поділля» очолив Богдан Блавацький і я лише одного разу вийшов на заміну. Богдан Ігорович тоді сказав, що у мене був шанс, а я його не використав». Говорили, що після того матчу, коли ще «Поділля» перемогло білоцерківську «Рось» з рахунком 4:1, Анатолія Шляхового хотіли віддати в оренду «Росі». Однак захисник не захотів їхати до Білої Церкви і продовжив працювати над власними помилками в рідному Хмельницькому. І вже наступного чемпіонату зіграв за хмельницьку команду 20 матчів. За показником проведеного часу на полі (1420 хвилин) Шляховий посів п’яте місце. Більше за нього в сезоні 2008/2009 років грали лише Андрій Яремчук (2100 хвилин), Ігор Шолін (1928), Лев Сергеєв (1566) та Віталій Балицький (1518). Тому й не дивно, що він міг стати гравцем молдавських клубів «Ністру» та «Олімпія». Однак Анатолій Шляховий вирі-шив залишитися вдома. По-перше, в Хмельницькому й стіни допомагають, по-друге – навчання.
каже 22-річний хмельничанин, який у нинішньому чемпіонаті зіграв від «А» до «Я» в усіх матчах команди. Таким же показником можуть похизуватися ще Віталій Балицький та Василь Козіброда. «Звісно, хочеться пограти на вищому рівні, - каже Анатолій Шляховий. – Може, по завершенні сезону спробую свої сили в якійсь команді першої ліги. Хоча про це нині навіть і не думаю. Адже потрібно докладати всіх зусиль, щоб «Динамо» демонструвало якісний та результативний футбол, а наш захист, де я граю, не давав «тріщини».
Не помиляється той, хто нічого не робить. Але, як зізнався Анатолій, коли команда пропускає гол через його помилку, він добу-дві не може забути цей ігровий епізод. «Намагаюся розібратися, чому не зіграв по-іншому, - каже Шляховий. – Однак вже в наступних іграх з першим дотиком по м’ячу забуваю про все і думаю лише про те, як не дозволити супернику організувати результативну атаку».
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: