ye-logo.v1.2
23 Вересня, 2019

Володимир Богославець: «Колись я грав у футбол за три радянських карбованці»

Володимир ГОРДИНСЬКИЙ Культура 1141

Голова Волочиської райдержадміністрації розповів кореспонденту «Є Поділля» про власне хобі

«Ну, що? Розкажете мені про ваше захоплення?» – підхожу я до Володимира Івановича на волочиському стадіоні під час матчу першості області з футболу між «Збручом-Агро» та нетішинським «Енергетиком». «Та не спішіть, – відповідає голова Волочиської райдержадміністрації. – Давайте матч додивимося. А то ж рахунок «слизький» - 2:1, і хочеться, щоб «Збруч» виграв». Ось з цього почалася наша розмова з керівником Волочиського району Володимиром Богославцем, який захоплюється грою мільйонів ще з дитинства та є палким прихильником волочиського «Збруча-Агро». І вже коли рідна Володимиру Івановичу команда перемогла «Енергетик» з рахунком 4:2, голова райдержадміністрації почав «зізнаватися»…
- Те, що Ви у вихідний день прийшли на футбол, мабуть, означає, що футбол Вам небайдужий. А всій районній владі він також потрібен? Маю на увазі, гроші з бюджету на футбольний клуб «Збруч-Агро» виділяють?
- Так! Ми вже два роки допомагаємо команді. В цьому році з районного бюджету виділили 50 тисяч гривень. Свого часу я грав за три радянських карбованці, а зараз за такі гроші ніхто не гратиме. Тому фінанси необхідні. Дякувати, що є приватні підприємства, які допомагають. Я переконаний, що в кожному районному центрі має бути команда, яка гратиме на першість області, щоб залучити до футболу як дітей, так і дорослих. У Волочиську збирається чимало шанувальників. І ми почали створювати фан-клуб. Думаю, наступного року він запрацює на всю потужність. Маємо наміри перетворити футбол на справжнє свято, тому що через буденні клопоти люди не мають часу чи бажання ходити на футбол. Їх потрібно розворушити. Раніше у нас був повний стадіон глядачів, і потрібно їх знову повернути на трибуни. Тим паче, що «Збруч-Агро» другий рік поспіль стає чемпіоном області та вдало виступив на чемпіонаті України серед аматорів. 
- А де це Ви так грали за три карбованці?
- Давненько це було… Я ж з дитинства займався спортом. Але, будучи ще легкоатлетом, отримав травму меніска, і довелося на певний час забути про спорт. Згодом же почав грати у футбол. До речі, виступав під керівництвом відомого не лише в Радянському Союзі, а й в світі футбольного арбітра Мирослава Ступара з Івано-Франківська, коли навчався в Івано-Франківському педагогічному інституті. Виступав за збірну інституту, на першість області за «Авангард» із Солотвина. Саме там я і отримував три карбованці за матч. І тоді цінності інші були. Ми «дерлися» не за гроші, а за те, щоб вийти на матч. Це було престижно, нас вболівальники на «руках носили». І відтоді в мене залишилася велика любов до футболу.
- Фанатіли від якихось команд?
- Ще навчаючись в інституті, з друзями, незважаючи на  гроші, намагалися відвідати всі міжнародні матчі київського «Динамо». Їздили на Кубок УЄФА, Кубок чемпіонів тощо.
- Володимире Івановичу, а зараз часто на стадіоні буваєте? Перш за все, цікавить, чи ходите на матчі рідного «Збруча»?
- Аякже! В цьому сезоні лише декілька ігор пропустив з поважної причини. А так на кожен матч приходжу. І, незважаючи на суперника, дуже хвилююся. Хочеться ж, щоб волочиські футболісти завжди перемагали.
- Здається, що «Збруч-Агро» вже дещо переріс рівень чемпіонату області та, можливо, й чемпіонату України серед аматорів. Може, у Волочиську вже слід зробити професійний футбольний клуб, який би грав в другій лізі першості України?
- Це питання ми вже обговорювали зі спонсорами. Звичайно, хочеться, щоб «Збруч-Агро» вийшов на новий рівень. Але через нестачу коштів ми розуміємо, що не можемо «потягнути» команду другої ліги. У нас є багато талановитих місцевих футболістів, які ще в школі вчаться, а вже грають у дорослий футбол. Ось, до прикладу, сьогодні грав 17-річний хлопчина на позиції центрального захисника. Це ж одна з ключових позицій! А він сьогодні перед грою ще й відбігав крос на шкільних змаганнях. Хіба це не свідчить про те, що юнаку потрібно дати поштовх для подальшого прогресу? До того ж, у нас є дві хороші футбольні школи, вихованець однієї з них – Донець, нині грає в «Закарпатті»… Тому футбольний кадровий потенціал у Волочиську є. Ось тільки грошей на професійний футбол не вистачає. Хоча ми всі добре розуміємо, що потрібно йти вперед. Якщо не буде руху, то й «Збруч-Агро» не розвиватиметься. Сьогодні в чемпіонаті області наші футболісти виграють 5:0 чи 6:0. Хіба це цікаво? Тому думаємо над тим, як же зробити так, щоб підвищити їх в класі.
- Але рівень місцевих футболістів виріс завдяки запрошенню до команди гравців з інших міст. Чи не так?
- Ми дуже довго розмірковували над тим, чи потрібні нам в команді так звані «легіонери». Але зрозуміли, що в чемпіонаті серед аматорів виключно волочиськими футболістами успіху не досягнути. Тому запросили декількох гравців з Хмельницького та Тернополя. І такі хлопці нам потрібні, якщо вони на «голову вищі» за місцевих. Я ж не тільки приходжу на матчі, а інколи відвідую тренування команди. Мені приємно бачити, коли тренери підпускають до дорослої команди хлопців з дитячо-юнацької спортшколи. Вони намагаються повторити кожен рух тих футболістів, які вже пограли й в першій з другою лігах. Юнаки просто «їдять» їх поглядами. І це приємно, оскільки хлопці вчаться. Тому заради цього нам потрібні гравці з інших регіонів.
- Яким Ви бачите волочиський футбольний клуб у майбутньому?
- Завжди має бути мета. Команда має розуміти, для чого вона виходить на поле, яке завдання перед нею стоїть тощо. І, головне, що буде після виконання завдання. Але нині щось спрогнозувати доволі важко. Ми залучали до фінансування «Збруча-Агро» сільськогосподарські підприємства, але нині в мене навіть рот не відкриється попросити у них грошей на команду, тому що вони через стихію, яка вирувала влітку, зазнали збитків приблизно на 42 мільйони гривень. Якби не це, то переконаний, що вони б допомогли фінансово нашій команді, яка б могла грати і в другій лізі.

Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую