Сільський естет-романтик

Петра Резинчука із селища Лозове Деражнянського району односельці вважали диваком. Адже замість картоплі чи буряків він вирощує тюльпани.
„Дуже дивувалися сусіди! – каже пан Резинчук. – Коли був молодший, весь город був у тюльпанах – то на розмноження, а у теплиці вирощує вже відібрані, найкращі – до жіночого свята”.
Із звичайного селянина випадкове знайомство зробило Петра Резинчука квіткарем-любителем. Це було майже тридцять років тому.
„Якось на базарі познайомився з молдаванином, який продавав тюльпани. Розпитав усе. І той погодився продати мені цибулинки. Я їздив за ними аж у Бельци, що в Молдові. Потім виписав журнали „Дім, сад, город” та „Садоводство” і почав розводити квіти вдома у власноруч збудованій теплиці”, – розповідає пан Петро.
Дідусь вирощував тільки суперранні голландські сорти тюльпанів.
Спочатку квітникарство виявилося досить прибутковою справою. Хоча й довелося мати справу із деякими радянськими заборонами, адже у 80-х підприємців не визнавали. А далі виникли фінансові труднощі – витрати перевищували прибутки, мабуть, багато робив подарунків.
„Все стало дорожчати – і паливо, і плівка для самої теплиці, – пояснює дідусь-квіткар. – А щоб тюльпани зацвіли вчасно, потрібно витримати всі технологічні процеси – пророщування, висаджування, підтримка відповідної температури”.
Пан Резинчук зі знанням справи розповідав, коли викопувати і як утримувати цибульки, коли потрібно їх саджати і які умови їм потрібні, наче спеціаліст з ландшафтного дизайну. Хоча все життя працював за робітничими спеціальностями – шахтар-доброволець на Донбасі, залізничник, завгосп у місцевій лікарні, далі – працівник обласного управління зв’язку у Хмельницькому.
„Колись я практикував ще й розведення троянд, але не пішло, – ділиться пан Резинчук. – Нині стан здоров’я не дозволяє обробляти таку площу теплиці (9,5х4,5 метра), а ще ж господарство. Мріяв, щоб діти продовжили справу – все ж налагоджено, тільки доглядай. Але у них – інші плани”.
Із газифікацією села вирощування тюльпанів знову було б вигідним. Принаймні так вважає сільський квіткар. З батьківською дбайливістю Петро Резинчук доглядає свої невеликі клумбочки. До цьогорічного 8 березня він вже повністю підготувався – усім близьким жінкам букети гарантовані.