ye-logo.v1.2
19 Вересня, 2019

Півтисячі гривень на задоволення

Микола ЗАВЕРУХА Культура 1420

Віталій Лавринчук з Красилова зібрав майже всю колекцію українських марок

Якщо в колишні радянські часи поштові марки збирав чи не кожен п’ятий школяр, то нині філателією займаються лише одиниці.
– Це надто дороге задоволення. Щорічно з сімейного бюджету доводиться витрачати до півтисячі гривень, – говорить п’ятдесятирічний колекціонер з Красилова Віталій Лавринчук, який працює методистом районного Будинку творчості дітей та юнацтва.
Його зібрання – найбільше, либонь не тільки в Красилівському районі, а й на Хмельниччині взагалі. Близько десяти тисяч поштівок, що стосуються СРСР, Польщі, Чехословаччини, інших країн світу і навіть царської Росії та Австро-Угорщини, лежать посортовані в конвертах за певною тематикою. Уже десять років до них не торкалася рука колекціонера, бо не вистачає часу, та й фінансові можливості не дозволяють поповнювати їх новими екземплярами. Тому вирішив конкретизувати тематику своєї колекції. Нині збирає лише ті, що випускає Україна, та, які стосуються нашої держави і українців на марках світу.

Відлік поштівок
Відкривають колекцію перші поштівки Української Народної Республіки, починаючи з 1918 року. Із тридцяти двох, випущених у той час, поки що має лише п’ять.
Майже тисяча різноманітних поштових марок побачили світ у роки незалежної України. У зібранні Віталія Лавринчука є дев’яносто вісім відсотків із загальної їх кількості і майже всі в подвійних екземплярах.
Перша художня поштівка незалежної України випущена в 1991 році, присвячена 500-річчю українського козацтва. Проте колекціонер вважає, що починати цей відлік з повним правом має марка СРСР, що побачила світ того ж року і присвячена декларації про  державний суверенітет України.
– Щороку на теренах нашої держави з’являється 50-70 нових марок. Проте, якщо перші з них коштували 15-20 копійок, то вартість теперішніх сягає 30-50 гривень, – продовжує свою розповідь мій співрозмовник.
Є в його колекції і надзвичайно рідкісні екземпляри, які свого  часу були вилучені з поштового обігу: блок «Оперні театри України» та марка, присвячена кримській автономії, 2000 року випуску. Якщо в марці, присвяченій Криму, замість «Автономна Республіка Крим» написали «Кримська автономна республіка», то поштівка про оперні театри немає ніяких погрішностей. І чому її вилучили з обігу, наразі пан Віталій не знає.
Є й поштівка, присвячена 500-річчю Хмельницького, яка була випущена з погрішностями, на державному прапорі України поміняні місцями  кольори: жовтий – зверху, а блакитний – знизу.
На поштівках багато храмів, козацькі гетьмани, отамани, та немає Президентів сьогоднішньої незалежної України.
 Крім марок, для філателістів українська пошта випускає спеціальні колекційні конверти, блоки, буклети та картмаксимуми – копії картин відомих художників, а поруч марки із зображенням цих картин, погашені поштовим штемпелем. Тираж картмаксимумів складає всього-на-всього 2,5 тисячі екземплярів на цілий світ.

«Український борщ» і не тільки
Особлива гордість колекції Віталія Лавринчука невеличкі буклети з марок, яких за 18 років незалежності України випущено не більше десяти. Найулюбленіший з них – «Український борщ», на якому яскравими кольорами виграє головна страва українців та подаються рецепти для її приготування. У 2006 році ця поштівка зайняла перше місце на всесвітньому конкурсі марок.
– Колекція тільки тоді вважається повноцінною, коли в ній є всі марки, випущені за певний період. А якщо чогось не вистачає, то це вже не колекція, а звичайне зібрання. На жаль, мою багаторічну працю також поки що не можна назвати колекцією, бо немає всіх поштівок, зазначених у каталогах, які випускаються майже щорічно, – констатує Віталій Лавринчук.
З 2003 року у нас виходять книги «Поштові марки України», де зібрані всі марки, які побачили світ протягом року. Причому, крім зображення марки в книзі є її оригінал і поширена розповідь про неї. Оригінал марки можна долучити до своєї колекції.  Тираж таких книг обмежений – до двох тисяч примірників. Є ще тематичні книги для філателістів, як, скажімо, «Український народний одяг на поштових марках». Видання видрукуване українською та англійською мовами.

Без дискримінації
Загалом, марки, випущені за роки незалежної України, в колекції Віталія Лавринчука займають п’ять альбомів. Шостий поки що не заповнений. Він присвячений Україні на поштових марках колишнього СРСР та інших країн світу.
– Якщо історики стверджують, що в СРСР національні меншини та інші народи зазнавали пригноблення, то  філателісти з цим не погоджуються.  Зрештою, судіть самі: у моїй колекції є п’ять марок з портретом Шевченка різних років випуску. На поштівках красуються також портрети Лесі Українки, Івана Котляревського, Михайла Коцюбинського, Марка Кропивницького, Івана Франка, Ольги Кобилянської та інших класиків української літератури, – говорить Віталій Олександрович.
У зібранні портрети не тільки письменників, а й художників, науковців, воєначальників, родовідне коріння яких бере витоки з України.
– А ось літаки «Руський  витязь» та «Ілля Муромець», які вироблялися в Україні, скіфський олень, що знаходиться у знаменитому Ермітажі, а викопаний на території нашої держави, – мій співрозмовник проводить лупою над поштівками, що розміщені в альбомі, аби їх краще можна було розгледіти.
Ніби випадково відкриває сторінку з портретом Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва, який дуже рідко трапляється на марках СРСР. А останні керівники Радянського Союзу взагалі не любили, щоб їхні зображення красувалися на поштівках. Натомість дуже часто зустрічаються портрети Леніна і Сталіна.
Є в колекціонера марки СРСР із зображенням автомобілів, що випускалися в Україні, кораблів, які названі іменами українських міст: «Полтава», «Севастополь», «Красный Крым». А найцікавіша марка з цього періоду – «Освобождение братских народов Западной Украины и Западной Белоруссии», яка була випущена в 1939 році. Написи на багатьох з них дублювалися російською та українською мовами.

Справжня історія
В альбомах філателіста чималий набір стандартних марок, тобто тих, що наклеюються на конверти і листівки, що відправляються поштою. Якщо у першому випуску вони коштували до 2 крб., то в другому – від 50 до 500 крб. А в третьому випуску маркувалися вже літерами, тому що на 1992-1993 роки припадає пік інфляції в Україні, і вартість їх регулярно змінювалася.
На теперішніх стандартних марках вказується ціна – від 1,5 гривні, а ті, що приклеюються на закордонні повідомлення, маркуються літерами.
А ще випускаються конверти першого дня з художніми марками, на яких зображення домашніх тварин, української сільської хати, безмежних просторів космосу.
– Узагалі, марки збирати дуже важко. У Красилові філателістів немає, у Хмельницькому набереться, мабуть,  чоловік з десять. Але не впевнений, щоб в когось з них був хоча б  один повний каталог. В обласному центрі є лише невеличкий спеціалізований кіоск і декілька філате- лістів-любителів на ринку. Отож для поповнення колекції доводиться спілкува- тися з колегами зі Львова, Одеси, Києва. Досить унікальні екземпляри можна придбати в родичів померлих колекціонерів, – продовжує Віталій Лавринчук.
Якщо марки, котрі випускаються в Україні, зібрати легше, бо є каталоги, то ті, що присвячені нашій державі та її відомим особистостям – набагато складніше. Потрібно знати не тільки про те, що вони випущені, а й добре орієнтуватися в історії.
Захоплення філателією у Віталія Лавринчука передалося від батька, який у 50-х роках під час служби в армії, почав збирати марки. Проте батькова колекція була невеликою – до 500 екземплярів, причому близько 300 з них наклеєні на листки і згодом втратили свою придатність.
Перші поштівки почав збирати у п’ятнадцять років. Та початкове нагромад- ження марок, як і капіталу вважається хаотичним і по суті скуповується все підряд. Півтора десятка років купував, звертаючи основну увагу на кількість, а не на тематичні напрямки. Лише потім почав по-серйозному займатися колекціонуванням. 
Є марки, які ще до цього часу шукає. Скажімо, присвячена ордену Ярослава Мудрого була випущена тиражем двісті тисяч, проте серед колекціонерів розійшлася досить швидко. Він буде щиро вдячний за допомогу в придбанні марки, присвяченої колишньому меру Хмельницького Михайлу Чекману, яка випу- щена у Франції в 2009 році.

Інвестиції в майбутнє
Збирання марок приносить не тільки велике моральне та естетичне задоволення. Це свого роду й фінансове страхування сім’ї, як у народі кажуть, на чорний день. Бо поштівки завжди були, є і будуть в ціні. І жодна фінансова криза чи інфляція їх не «з’їдять», та й банк не обмане, тому що зберігаються вдома.
– Що означає для мене колекціонування марок – словами не пояснити. Це треба відчути, як виробляється адреналін в крові, коли до колекції додається щось нове, – констатує Віталій Олександрович. 
По марках можна вивчати історію, мистецтво, біологію, космонавтику, історію українського війська, історію мостобудування, знати дати створення міст тощо.
Хоча вибір його майбутньої професії не був пов’язаний з колекціонуванням марок, але коли працював у школі вчителем історії використовував марки як наочні посібники.
 Для зберігання колекції використовує лише альбоми фінського виробництва, бо в Україні вони не випускаються, а російські не пристосовані, до наших поштівок, які не завжди мають стандартні розміри.
А ще Віталій Лавринчук колекціонує нагороди, монети, бонни (паперові гроші). Колекція нумізматики включає в себе монети 150 держав світу і навіть тих, що вже перестали існувати. Широко представлені римські монети. Та, мабуть, філателія понад усе.
– Колекціонування марок б’є по кишені,  як  і цигарки, що витягують багато грошей. Але, якщо постане питання вибору між цигарками і марками, то швидше всього кину палити. Відтак додатково щороку можна буде використати 200-500 гривень на улюблене заняття, – завершує свою розповідь Віталій Лавринчук.



Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую