Олександр Педан: «Не люблю бути залежним»

В інтерв’ю Олександр розказав, чому він увесь час приховував, що в нього є дружина та донька, як в новому сезоні зміниться програма «Підйом», а також про те, як він кинув курити.
– Розкажіть про свою сім’ю, про батьків?
– Мама з батьком познайомилися в танцювальному ансамблі при університеті. Тато за освітою, здається, інженер, але був керівником ансамблю народного танцю «Поділля».
Я третій син в сім’ї, наймолодший, 82-го року народження, середній брат Віталій – 78-го, найстарший Андрій – 74-го.   
– Як Вас виховували батьки?
– Я був дуже спокійний, це дозволяло менше за мною слідкувати і менше мені приділяти уваги в певному сенсі. Коли мене принесли з пологового будинку, я навіть не плакав, і мама постійно заглядала, чи зі мною все гаразд. Крім того, вони зробити дуже правильний вчинок - віддали мене в школу мистецтв. Я па-м’ятаю: другий клас, мої друзі пішли, і я теж захотів. Театральне відділення було моїм основним профілем. Там викладалися і сценічна мова та рухи, і вокал, і хореографія... Навіть на сопілці грав три роки. Паралельно з цим я ходив на танці в ансамбль, в якому мій батько був художнім керівником.
– Це був шлях, який і вивів вас до КВК?
– В класі 9-му зі своїми однокласниками я створив свою команду КВК в школі. Спочатку виграли шкільний чемпіонат, потім на міських конкурсах вигравали. В останніх класах був період, коли я грав водночас за три команди з різних вузів, які були суперниками.
В шкільних командах я був капітаном команд. В телевізійну команду «Три товстуни», де Дядя Жора був капітаном, мене спочатку взяли як танцюриста. Я стояв в задній лінії, але за рік перейшов в першу п’ятірку акторів.
– Як стався цей стрибок на ведучого «Comedy Club»?
– В принципі, закономірно. Останні роки в КВК я був штатним конферансьє в команді «Три товстуни». Я себе ніколи не вважав коміком і досі не вважаю. Є люди універсальні, які що не роблять, все буде смішно. В мене так не буває. Я більше працював як ведучий, «прогрівав» публіку, спілкувався, оголошував, вів розминки з залом і т. д. Мені цікавіше було швидко відреагувати словом. Коли почали збирати «Comedy Club», хлопці  запропонували мене як ведучого.
– І Вас спочатку «забракували»...
– Так, в мене були проблеми з українською мовою. Я її вивчав у школі, але в мене було замало практики виступу на сцені. Щоб миттєво відреагувати, імпровізувати, треба любити і володіти мовою. Лише перед самим виходом на сцену мені сказали, що я маю вести українською, тому що має прийти генеральний директор каналу. На сцені я почав якось невдало жартувати напівукраїнською та напівросійською про те, що я «етнічний хохол та клінічний москаль».  
Продюсер каналу подивився і каже: «Або цей малий вивчить українську, в що я не вірю, або шукайте нового ведучого». І дійсно, я ходив, дивився, як на моє місце шукають людей, хвилювався. І в цей час інтенсивно вивчав українську з викладачем.   
Було страшно залишитися без роботи. Я, на відміну від того самого Дяді Жори, на той момент вже переїхав в Київ остаточно. Цей страх – додаткова мотивація. Але я впорався. Зараз вчу англійську.  
– Ваш «Comedy Club» став хітом українського телебачення. Чи був момент, коли Ви зазнавалися, задирали носа?
– Знаю на 100%, що періодично буває, коли ти думаєш, що схопив фортуну за хвіст. Ти думаєш, що вже все вмієш, знаєш, що ти найкращий. І те, що кажуть сторонні – дурниці. В якийсь момент я зрозумів, що це дуже погано, бо починаєш деградувати, а конкуренти починають тебе переганяти. Тому мають бути друзі, які тебе з цього стану виводитимуть. Коли ти розумієш, що ти не досконалий, ти прагнеш, йдеш вперед, рухаєшся.
– Наступний  стрибок – Ви потрапляєте на «Підйом». На «Comedy» було багато людей, чому саме Ви?
– Я цього дуже прагнув. Я колись розповідав Горбунову і Єфросиніній, що ще в юності дивися «Підйом» і розумів, що це класно і теж так хочу. Продюсери каналу запропонували, щоб ми допомогли прописати нову концепцію «Підйому» та працювали як редактори та сценаристи. Я поговорив з нашим продюсером Дмитром Царенком, Притулою і хлопцями з дуету імені Чехова. Вирішили спробувати. Разом з представниками «Нового каналу» розробили концепцію. Потім стало питання про ведучих. Я сказав, що дуже хочу спробувати. Але мене одного було б не достатньо. Треба ще Притулу. А він не погоджувався на ранкові ефіри, адже він довго працював на «М’юзік радіо» в ранкових ефірах і казав: «Я більше так рано прокидатися не хочу». Врешті-решт, він погодився. І думаю, що зараз теж цим дуже задоволений.
– Програма виходить вже 2 роки, що далі?
– Я думаю, що ще, як мінімум, рік ми будемо існувати, принаймні, ми цього прагнемо. В нас все зараз настільки стабільно, приємно і цікаво, що ми втомлюємось тільки через те, що багато бачимо один одного і мало спимо. Але «Підйом» - це майданчик, де завжди можна шукати нові захоплення.
Зараз розробляється новий сезон. Сподіваюсь, восени ми вийдемо в новій більшій студії, що дозволить нам більше рухатись. І ми хочемо трошечки самі змінитися. Напевно, першим кроком буде те, що ми подорослішаємо. Будемо шукати нові теми, розвиватися в різних напрямках. Я, наприклад, хочу зайняти кіно-нішу у нас в «Підйомі», розповідати про його цікавинки – новинки. А також про шоу-бізнес, світське життя, книги, спорт і т.д. Притула буде у нас експертом з фінансових та економічних питань. Оля буде говорити про стильне життя, а також розповідати про підготовку України до «Євро - 2012».
– В одному з останніх номерів одного з глянцевих журналів ви розказали  таємницю та показали всім свою чарівну дружину та п’ятирічну доньку. Чому ви тримали це в секреті та розкрили його тепер?
– Я вирішив показати свою дружину та доньку і розповісти про них. Один раз і красиво,  щоб ніхто їх не образив, бо це найрідніші мені люди. Я давно закоханий і щасливий батько. Були причини приховувати це: спочатку контрактні, потім дружина не дуже хотіла, вона і зараз цього не прагнула. Але вже багато людей знали, і я вирішив поставити крапку у цій історії.
– Ви є одним з підписантів разом з іншими українськими зірками «Маніфесту українців проти куріння». Раніше Ви курили, але декілька років тому змогли кинути.
– Коли грав в КВК, я підхопив цю звичку. Пояснював собі, що, мовляв, це допомагає не нервувати, розслабляє. Періодично я кидав, але знову починав. Під час запуску «Comedy» в мене був стрес, і я знову почав курити. Курив півтора року, а потім набридло. Просто я не люблю залежності, яка не несе мені користі. В мене є залежність від спорту. Вона мені 100% несе і задоволення, і користь. Я спробував: от я зараз нервую, а що буде, якщо зараз не покурю? Я спробував – і нічого не змінилося. Щоб себе остаточно переконати, я почав знаходити в курінні вагомі мінуси: треба знаходити час і місце для куріння, треба постійно мати ці сигарети, в когось стріляти, якщо в тебе закінчилися, від тебе смердить, наліт на зубах, пальці жовтіють, не кажучи вже про загальну шкоду здоров’ю. Ось так сам себе накрутив – і кинув. І без всяких допоміжних засобів. Все в нас є в голові, ми самі ладні кинути. Головне – прийняти рішення.
– Що б ви порадили молодим людям, що прагнуть досягти успіху в житті?
– Колись був фільм «Не отступать  и не сдаваться». Не можна пасивно сидіти вдома і скиглити. Якщо ти цього хочеш, треба до цього прагнути, шукати всі можливості, щоб цього досягти, пробувати себе в різних напрямках. Це допоможе визначитися з тим, що тобі справді потрібно. Треба прагнути до своєї мети, рухатись вперед. І не робити людям поганого. Тоді обов’язково все вийде.