Майже Ромео і Джульєтта, або Як пройшов третій день театрального фестивалю «Відлуння»

 У третій день міжнародного фестивалю моновистав «Відлуння» глядачі мали змогу побачити дві дуже різні вистави, хоча обидві – у виконанні білоруських акторів.
Відкривав вечір соліст Могильовської обласної філармонії Павло Усович із роботою «Андрій Миронов. Життя продовжується». Це музична вистава, присвячена видатному радянському акторові. Глядачі дізналися про народження майбутньої зірки, дитячі та молоді роки, про кохання, друзів Андрія Миронова, про його невтомну працю над собою.

Павло Усович у виставі "Андрій Миронов. Життя продовжується".

«Все має бути на сто відсотків», - казав актор і годинами репетирував одну сцену.

На сцені стояли портрети близьких Андрію Миронову людей, в тому числі і матері Марії Володимирівни.

Павло Усович повідав трагічний фінал життя Миронова, який пішов з життя на сцені, граючи Фігаро. Попри драматичну розв‘язку, вистава завершилася на світлій ноті, цитатою самого Миронова про те, що слід цінувати моменти щастя, адже завдяки ним люди стають добрішими.

Павло Усович співав ще й акомпанував собі на клавішах.

Він розповів різні цікаві подробиці із життя великого актора.

Завершувала театральний вечір актриса Могильовського обласного театру драми Олена Дудич із виставою «Маргарита і Абульфаз».
Їхня історія схожа на історію Ромео і Джульєтти. Її звати Маргарита, вона вірменка, але народилася і виросла у Баку. Він – Абульфаз, азербайджанець із великої мусульманської родини. Вони зустрілися і покохали одне одного, просто і щиро. Але настав 1990 рік, і у Баку розпочалися вірменські погроми. Сусіди вбивали сусідів, грабували і ґвалтували, і лише тому, що вони були «невірні», тобто не сповідували іслам.

Олена Дудич грала емоційно.

І на фоні цієї трагедії розгортається історія кохання: весілля, на якому з боку нареченого присутній лише наречений (вся родина категорично проти його одруження на вірменці), переховування у підвалах та на горищах, народження доньки та втеча до Москви. Там Маргарита з донькою чекали на Абульфаза сім довгих років, хоча він обіцяв приїхати через місяць…

Згадуючи різні моменти, героїня яскраво відображала їх на сцені.

Вистава побудована на монологах Маргарити, на її спогадах про велике щастя на тлі великої трагедії. На сцені немає жодних декорацій, окрім одинокого стільця. А в руках актриси, одягненої у білу сукню до п‘ят, така ж біла хустина.
Історія, описана відомою білоруською письменницею Світланою Алексієвич, вражає своєю красою і трагедійністю. А майстерно відтворена Оленою Дудич, вона зазвучала ще сильніше і емоційніше.

Із декорацій на сцені були лише стілець та велика біла хустина.

Після вистави актрису довго не відпускали зі сцени.
А тим часом міжнародний фестиваль моновистав «Відлуння» триває. Завтра, 20 квітня, відбудеться дві вистави: «Квіти для Елджернона» у виконанні Олексія Штрибула із Молдови та «Бобочка» у виконанні хорватської актриси Еції Ойданіч.