«Прокляті роки» на Проскурівській: Володимир Смотритель зіграв монодраму за творами репресованих поетів

«Прокляими роками» Володимир Смотритель назвав свою виставу, а в ній – усе 20-те століття: з війнами, голодом і репресіями.

«Коли 19 серпня відбувся військово-комуністичний заколот, я не на жарт злякався. А злякався я тому, що дуже пильно подивився у вічі своїм землякам і зрозумів, що історія нас вчить тому, що вона нас не вчить нічому. Історія… Сьогодні чавлять так звані демократи, а завтра будуть давити їх і їхніх дітей. Історія...», – так розпочалася монодрама за творами репресованих поетів: Олега Ольжича, Євгена Плужника, Юрія Клена, Василя Стуса і Тараса Мельничука. Примітно, що Володимир Смотритель створив її у 1992 році і саме нею був відкритий перший театральний сезон моно-театру «Кут».

«Мене часто запитують, чи міг я уявити, що гратиму цю виставу навіть через 25 років, і що саме вона отримає Гран-прі Міжнародного фестивалю моно-вистав "Відлуння" у Києві. І я кажу, що міг, бо цей текст "вийшов" з мене…», – поділився Володимир Смотритель.

Народний артист навіть розповів, що з 20-го вересня, до 25-ї річниці моно-театру «Кут», він здійснить мистецький тур київськими академічними театрами, де зіграє п’ять різних вистав, зокрема – й монодраму «Прокляті роки». У ній сторінки історії розгортаються від 30-х до 80-х років ХХ століття. Головний герой – сучасник, який потрапляючи в атмосферу того чи іншого часу, через поетичні твори відтворює геній тих поетів, які словом виборювали право жити у вільній, незалежній і правовій Україні, за що на них одягали «кам’яні сорочки». З року в рік звучать їх пророчі і застережливі слова про людську байдужість до своєї долі, яка згодом може обернутись великою трагедією для самих же людей.

Репресовані поети то намагалися «злетіти увись», то «падали додолу».

«Невже історія нас вчить тому, що вона нас не вчить нічому?», – проголошує сучасник, і в підтвердження цієї думки читає вірш Тараса Григоровича Шевченка.

Попри те, що вистава відбулася просто неба, біля музичної школи №1 на Проскурівській, атмосфера була дуже камерною.

Щоб зіграти цю монодраму Володимиру Смотрителю знадобилося п’ять прожекторів, гітара і мінімум реквізиту, але авторська пісня, музичне оформлення, задіяна сценографія і пластика актора не дозволяла глядачам відволікатися ні на мить. Навіть коли починався дощ, ніхто не ховався під дерева чи будинки на іншому боці вулиці.

Володимир Смотритель читав вірші, співав пісні, а часом змовкав, і було чути лише стукіт дощу по парасольках глядачів.

На щастя, погодні умови дозволили артисту зіграти виставу до кінця, і Володимир Смотритель підняв над сценою жовто-блакитний прапор, «проголосивши» вільну, незалежну і правову Україну.

Артист також зізнався, що зіграти «Прокляті роки» просто неба було його давньою мрією.