«Ідеографія» Олександра Антонюка

Усі прихильники його творчості не вмістилися у виставковій залі Хмельницького обласного художнього музею, тому під дверима скупчився чималий натовп. Затамувавши подих і вбираючи кожне вітальне слово тих гостей, яким одним із перших пощастило потиснути руку митця, люди очікували своєї черги. Питання від новоприбулих на кшталт: «А це черга до Антонюка?» – були типовими запитаннями цього святкового вечора.
До речі, споглядати винуватця мистецького заходу можна було не лише, як кажуть, «в реалі», але й на його полотнах. Адже більшість чоловічих облич на роботах митця наділені автопортретними рисами. Він ніби подорожує на машині часу, здійснюючи висадки у різних віках і культурах, приміряючи на себе різноманітні життєві ролі, випробовуючи самого себе у щоразу в інших проблемних ситуаціях. За словами куратора виставки, мистецтвознавця Людмили Тимофєєвої, в творчості пана Антонюка уже добряче викарбувалося коло усталених образів, до яких художник повертається знову і знову, як дитина до улюблених іграшок. «Оригінально стилізовані фігурки святих і старозаповітних пророків, з непропорційно маленькими ручками, подані узагальнено... І лише обличчя ретельно прописані, змодельовані в класичній манері», – каже пані Тимофєєва.
Важко повірити, але під деякими із цих шедеврів подекуди заховані інші... шедеври художника. Як зізнається сам автор, якщо якась з картин постійно висить у нього перед очима, завжди виникає бажання щось переробити. І дуже часто митець таки дає волю своїм пензлям і фантазії. «Спочатку беруся перемальовувати обличчя, – каже художник, – а потім можу так захопитися, що від попередньої картини не лишиться й сліду!».
«Щасливого плавання бурхливим океаном образотворчого мистецтва та нових відкриттів», – побажав своєму підопічному Леонід Коваленко, голова Хмельницької обласної організації Національної спілки художників України, зазначивши, що дуже скоро працьовитий Олександр Антонюк «переїде» у нову майстерню та очолить посаду керівника живописної секції їхньої спілки.