„Територія” незалежних талантів

В житті кожної людини настає період, коли прагнення  бути над цензурою і над тиском, а не під ними, перекреслюють будь-які інші бажання. Подібні почуття оволоділи і Дмитром Левицьким, коли рік тому він стрімголов пустився у власне плавання. Ідея не прийшла нізвідки – це було цілком свідоме бажання доторкнутися до вершини мистецтва, не боязким поглядом, а всім тілом і душею. Йому лише двадцять три роки, а він уже встиг і в столиці сусідньої Росії повчитися режисерського ремесла, і у рідному Хмельницькому диплом філолога отримати. Ба, навіть поставити вистави і втілити у життя декілька суспільних проектів, продемонструвавши їх далеко за межами обласного центру. Дворічні курси режисури в Московському театрі „Школа драматичного мистецтва”, майстер-класи хмельницьких театралів – усе це було прелюдією до самостійного старту.
Завдяки друзям та членам організації „Діти кризи”, які оперативно відгукнулися на „клич” товариша, у листопаді минулого року Дмитро створив власну театральну студію. Обов’язкові репетиції та студійні тренінги проходять у стінах Хмельницького монотеатру „Кут” під турботливим крилом його директора Володимира Смотрителя. Хоча „Територія” є цілком самостійною і незалежною. „Працювати надзвичайно цікаво, – розповідає Дмитро, – усі мої „студійці” супер-класні і просто мега-активні! Нещодавно ми на міському пляжі у пухових пальтах та шерстяних шапках кидали виклик сорокаградусній спеці”.
Перший фестиваль театр-студії  „на виїзді” у Рівному пройшов зі скандалом, хоча у тамтешньої публіки  „Територія” мала безперечний успіх. А все через одне лайливе слово, яке заплановано звучить під час монологу актора (що, до речі, далеко не вершина нецензурного лексикону). „Комісія з моралі”, на чолі з головним театралом Рівного, була не у захваті і навіть викликала Дмитра на килимок. Зараз він пригадує цю розмову з усмішкою. Каже, що краще викликати у глядачів негативні емоції, ніж байдужість. Крім того, мріє, аби зі сцени звучала правда і тією мовою, яка творила б резонанс. І щоб після вистави у глядачів наставав катарсис – очищення. А от у Львові в арт-хаузній зоні, що на фабриці повидла  юних хмельницьких театралів сприйняли, як кажуть, на „ура”. Плідний діалог відбувся як з глядачами, так і з організаторами фестивалю.
Незважаючи на розпал останнього літнього місяця, „студійці” не розбіглися на театральні канікули і активно працюють над новою виставою. У жовтні на шанувальників театрального життя чекає нова прем’єра: „А як твоя мати заробляє гроші?”. Це своєрідна ода хмельничанам. „Вона заснована на трьох десятках інтерв’ю з людьми і про людей, які  живуть у місті, – каже Дмитро, – з усіма їхніми „колоритними” висловлюваннями та „живою” мовою”.