ye-logo.v1.2

Один із найбагатших музеїв України відзначає 120-річчя.

Культура 1566
Директор музею Людмила Станіславська відкриває виставку   Історія Поділля  від 1917 року до наших днів.
Директор музею Людмила Станіславська відкриває виставку «сторія Поділля від 1917 року до наших днів.. Фото: автора

Кам’янець-Подільський історичний музей-заповідник зібрав багато гостей з усіх куточків країни на свої іменини. Ще на початку минулого століття видатний державний діяч та історик України Михайло Грушевський високо оцінив багатющу подільську царину для дослідників – археологів, істориків, мистецтв

Музей в невеликому місті, яке свого часу було центром губернії, столицею України, обласним центром, містить у собі чимало таємниць, які ще чекають на розгадку. Особливої уваги заслуговує Стара фортеця, яка ще так мало досліджена. Так, археолог музею Петро Болтанюк стверджує, що на території фортеці знайдені предмети побуту, які датують ще ІХ-VII століттям до нашої ери. Може, вже й тоді тут існувало укріплене городище?! Під час розкопок у дворі твердині знайдено речі та монети, що відносяться до трипільської культури, давньоруського періоду, Середньовіччя. Цінних знахідок могло би бути набагато більше, якби у місті працювала постійно діюча археологічна експедиція. Для цього треба хоча б 50 тисяч гривень щорічно. Міська влада пообіцяла підтримати археологів. А які багаті фонди музею, що нараховують понад 150 тисяч цінних експона- тів! Таким можуть похвалитися навіть не всі центральні музеї, Кам’янець володіє дуже рідкісними експонатами, яким заздрять Львів та Київ. Зокрема, це й твори мистецтва. Проте, п'ять тисяч їх потребує негайної реставрації. Музей уклав договір з національним університетом про відновлення деяких цінних пам’яток. Зокрема, представлено відновлену унікальну ікону «Володимирська Богоматір», яка датується XVII століттям. Ікона була оздоблена золотом та сріблом, і ймовірно, дорогоцінним камінням. Наразі на реставрації знаходяться ще вісім робіт, серед яких портрети, картини та ікони. За словами реставраторів, такі ікони та портрети є свідченням того, що Кам’янець у XVII-XVIII століттях був дуже багатим, бо далеко не кожне місто могло собі дозволити такі речі. Не забуваймо й того, що в середньовіччі Кам’янець був одним із найбільших міст Європи. Як же народилося Давньосховище, яке донесло унікальні скарби до нашого часу? Про це та про інші, вельми актуальні для вітчизняних музейників питання, йшла мова на Всеукраїнській науково-практич- ній конференції, що відбулася в Ратуші. Кам’янецький музей – cьогодні cправді патріарх. Може тому, що з’явився він у світ з помислом Божим, старанням місцевого духовенства. У другій половині ХІХ століття в Кам’янці-Подільському завдяки діяльності єпархіального історико- статистичного комітету було проведено великі дослідження та опубліковано праці з історії краю, авторами яких були знані краєзнавці Роллє, Батюшков, Доронович, Сіцінський, Сементовський. Завідуючий справами комітету Яворовський на засіданні, яке відбулось 29 жовтня 1889 року, запропонував заснувати церковне давньосховище – музей старожитностей. Цю думку підтримав протоієрей Казанського православного собору Доронович, який виділив в своєму соборі дві кімнати для влаштування архіву, бібліотеки і музею. За три місяці його відкрили, завідуючим обрали Якубовича, секретарем Сіцінського. Збирачі старовини були настільки активні, що довелося укладати навіть каталоги збірок. Особливу роль у формуванні спільного дітища відіграв Юхим Сіцінський, історик, археолог і культурно-громадський діяч Поділля, православний священик, член Історичного товариства Нестора Літописця, наукового товариства імені Шевченка, співзасновник «Просвіти» (1905), організатор наукового життя на Поділлі, а в 1920-их роках член Всеукраїнської археологічної комісії і співробітник Історичної секції УАН. Він назавжди став зразком дієвої любові до свого краю не тільки для священнослужителів чи краєзнавців, а й для кожного громадянина. З 1903 року музей із дозволу подільського губернатора Ейлера переходить в інше приміщення у казенному будинку на вулиці Дворянській. Згідно з описом 1909 року в музеї зберігалось 7 684 предмети. Вони прибули з різних повітів Подільської губернії, з міст Вінниці, Гайсина, Брацлава, Літина, Проскурова та інших. Сіцінський багато років вже й після жовтневого перевороту 1917 року був хранителем Кам’янець-Подільського істо- рико-археологічного музею. Його діяль- ність, проте, не влаштовувала радянську владу, і в 1930 році він був заарештований, у 1937 році заарештований удруге. Невдовзі після звільнення батько кам’янецького музею помер. Завдяки таким жертовним людям, яким був Сіцінський, тому фундаменту, який він заклав зі своїми друзями й однодумцями, музей зміг у наші дні отримати статус заповідника. Не без їхніх зусиль музей, який намагалися вивезти з міста в різні роки, вистояв і залишився. У 1912 році в Санкт-Петербурзі для цієї скарбниці було виготовлено проект нового приміщення. Відвели й земельну ділянку для будівництва на Новому плані. Перешкодила здійснити намір перша світова війна… Нині музей має цілу низку об’єктів і працює практично без вихідних. Єдиним днем відпочинку в році є перше січня. В останні роки музей залучає чимало туристів і заробляє суттєві кошти для власного розвитку. До свого ювілею музей подарує відвідувачам нову виставку в Картинній галереї, а також нічне дійство в Старій фортеці.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую