Роботи трьох хмельницьких фотографів перемогли у спецномінації «Єврейська спадщина

 Українська частина міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» оголосила переможців у спеціальній номінації «Єврейська спадщина». Як повідомляють на сайті організаторів, у 2020 році на спецномінацію було подано понад 1700 світлин, майже 100 авторів долучилися до проєкту. На конкурсних знімках представлені пам’ятки єврейської спадщини з 24 регіонів України. 

«За оцінками журі виділено 17 світлин-переможців, які представляють об’єкти із десяти регіонів України. Ці роботи умовно поділені на три загальні категорії: «Синагоги», «Єврейські цвинтарі», «Інше». У ці категорії були розподілені фото, що за технічними вимогами та оцінками журі отримали найбільше балів. Таким чином можна дійсно показати як живе чи руйнується, по-іншому переосмислюється та використовується нерухома культурна спадщина єврейського народу в Україні», - йдеться у повідомлені.

Серед переможці у різних номінаціях є роботи хмельничан. Також присутні роботи інших фотографів, які зображали пам'ятки розташовані на території області.

Найкращі фото у категорії «Синагоги»

Серед синагог, світлини яких були подані на конкурс, журі найвище оцінило роботу хмельничанина Сергія Зиська – синагога у Сатанові посіла перше місце у спецномінації. На третьому місці теж опинилася світлина Сергій Зисько з іншим ракурсом синагоги у Сатанові.

«Синагога у Сатанові є дуже «фотогенічною» загалом, а Сергію Зиську вдалося зробити її дуже виразною. Світлина із синагогою у Шаргороді викликає асоціації із пообіднім сном — світле вересневе небо, припаркований тракторець — сільськогосподарська ідилія», - зазначили організатори конкурсу.

Ще один ракурс синагоги у Сатанові посів третє місце

Найкращі фото у категорії «Єврейські цвинтарі»

На другому місці опинилися три світлини — Меджибіж, Сатанів та Бердичів. Серед них світлина Сергія Зиська із єврейським некрополем, де поховано засновника хасидизму Баал Шем Това, попри сумну суть світлини, викликає якесь піднесення — липневе блакитне небо, зелена трава, доглянутість.

Єврейський некрополь, де поховано засновника хасидизму Баал Шем Това, Меджибіж. Автор фото — Сергій Зисько

На цій же позиції фото Бурчинської Марії із мацевами єврейського кладовища у Сатанові.

Єврейське кладовище у Сатанові

На третьому місці у цій групі опинилася світлина фрагменту старого кладовища у Меджибожі — сучасний цегляний паркан на тлі створює противагу старим доглянутим мацевам. І змушує почуватися трохи зле — сучасність наступає, скоро загрожує проковтнути все те, що залишилося. Автор фото — дослідник історії міст Хмельницького та Меджибожа Ігор Западенко. В описі до фото зазначено, що це — «частина цвинтаря після реставрації 2020 року. Збережені фрагменти мацев піднято у вертикальне положення».

Фрагменту старого кладовища у Меджибожі

Найкращі фото у категорії «Інше» (ця категорія поєднала у собі усі ті світлини, що журі високо оцінило, але на яких не зображені ні синагоги, ні кладовища»

Перше місце поділили дві світлини. На одній з них — загадковий уламок втраченої історії єврейського народу у формі кам’яного блоку з фрагментом напису в брамі Микулинецького замку. Автор фото, хмельницький мандрівник і журналіст Дмитро Полюхович, зазначив, що «плита з написом сама нижня праворуч. Напис нечитабельний. Явне вторинне використання, але це точно не надгробок, хоча надгробки досить часто використовувалися за СРСР як будматеріали. Первісне призначення досі не визначене. Враховуючи, що замок у 19 столітті використовувався для проведення ярмарків цілком вірогідно — фрагмент вивіски крамнички». Всього учасник завантажив світлини 28 об’єктів, серед них — могила Естер Чачкес, матері нобелівського лауреата Шмуеля Йосефа Аґнона; льохи старого єврейського будинку у Сатанові та багато іншого.

Кам’яний блок з фрагментом напису в брамі Микулинецького замку

Третє місце за балами отримали три дуже різні світлини. Серед них робота киянина Сергія Венцеславського зображує будівлю на вулиці Пилипчука, 1 у Хмельницькому. Офіційні списки наводять відомості, що це «Особняк, де відбувся об’єднаний пленум Проскурівської і Гречанської організацій КП(б)У», але ця пам’ятка архітектури місцевого значення є «зразком міської житлової забудови кінця XIX ст., зберігся дотепер майже без змін та має архітектурну цінність завдяки своєму цегляному муруванню». Ця будівля ще відома як «Будинок Миколи Сікори», свого часу на першому поверсі тут було єврейське училище (хедер).

На першому поверсі будівлі колись було єврейське училище