ye-logo.v1.2

«У мене є свічка 1940 року виготовлення», –

Культура 2258
Олександра Гармель: «Кожна свічка горить по-своєму».. Фото: Фото автора.

каже колекціонерка Олександра Гармель з Нетішина

У кімнаті колекціонерки чисто й затишно. На підвіконні серед вазонів – акваріум з  червоновухою черепахою Мусею, на підлозі – клітка з декоративним кроликом Федькою. Повсюди м’які іграшки – колекція доньки. На книжкових та кухонних полицях стоять свіч- ки: у вигляді казкових та геометричних фігур різної величини. Частина колекції захована у коробку. «Усіх не ставлю, адже місця мало. Проте часто змінюю свічки, аби хоч трохи змінити обстановку у кімнаті», – зізнається Олександра.
 Колекціонувати свічки Олександра почала років вісім тому, коли друзі подарували їй  аромасвічку. З їх легкої руки все й почалося. «Мені дуже сподобався запах свічки, от я і вирішила їх збирати. Першою в моїй колекції була свічка у формі серця, яку мені подарували на День святого Валентина, – пригадує колекціонерка. – Правда, її вже нема, бо я часто любила запалювати це серце».
 На ніч Олександра любить запалювати свічку з ароматом лаванди. Аромати вибирає за настроєм, полюбляє запах ванілі та кави. За її словами, кожна свічка горить по-своєму, навіть аромасвічки міняють свій запах за різних погодних умов. «Свічки запалюю, в основному, для душі. Вони створюють атмосферу спокою, таємничості. А інколи просто змушують забути про буденність, поринути у світ роздумів та мрій», – каже жінка.
 У колекції є свічки не тільки з багатьох міст України, але й з-за кордону – їх привозять друзі. Свічку з янголом привезли подруги з Калінінграду. Дорогою дуже переживали, аби янгол ненароком не відламався. Ця свічка – улюблениця Олександри, вона стоїть біля комп’ютера. «Коли мені погано на душі, я подумки читаю молитву та дивлюся на янгола. Від цього стає набагато легше», – ділиться Олександра.
Наразі колекція налічує 60 експонатів. Є свічка з Італії: червоного кольору, з орнаментом, у вигляді трапеції, на блюдці. Є свічка, схожа на морозиво. За словами Олександри, друзі часто плутають її зі справжнім морозивом, дивуючись, що воно не тане. А от свічку у формі слона плутають з копілкою, бо вона важка, а гніту на спинці слона майже не видно. Композиція з трьох фігурних свічок нагадує керамічні маленькі вази для квітів.
«Одного разу мій давній приятель, дізнавшись, що я колекціоную свічки, приніс мені маленьку стару свічку. Сказав, що знайшов її у скрині в бабусі. Виявляється, її виготовили у 1940 році, – розповідає пані Олександра. – Друзі вже знають, що дарувати мені на різні свята, і я завжди задоволена такими дарунками. Та й сама часто дарую своїм подругам різні цікаві свічки. Звісно, купую лише такі, які дуже подобаються, «падають в око». Купуючи таку свічку собі, одразу знаю, де її поставлю».
Свічки – недешеве задоволення, особливо для жінки, яка сама виховує малолітню доньку-школярку. «Одного разу я побачила в магазині велику циліндричну свічку на 4 гніти, яку можна поставити на підлогу. Проте не купила, бо дорого. Потім пошкодувала. Вирішила, що неодмінно купуватиму те, що дуже сподобалося», – каже Олександра.
Незабаром у колекції з’явиться свічка з Німеччини, яку пообіцяли привезти друзі Олександри.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую