У «Бандерштаті» пЄлімЄні нЄ падают

 Після того, як ми спустилися сходами, читаючи попереджувальні написи, наприклад, «Обережно, за горою москалі!», і постукали у двері з дерев’яними гратами, до нас підійшов юнак і привітався доволі дивно, як для Хмельницького: «Слава Україні!». Зрозуміло, що такої зустрічі ми не чекали, тому розгубилися і промовчали. І відразу ж почули ще дивніші слова: «Москалі, комуністи, комсомольці є?». «Нема, нема!», – запевнили ми пильного юнака, за що й отримали по чарочці самогону. Його потрібно було тут же, перед дверима з гратами, випити, цим самим доводячи, що ми не є комуністами.
Як нам потім пояснили, якби ми знали пароль: «Героям слава!», то до криївки нас впустили би і без самогонки, до речі, досить якісної, оскільки чутлива голова автора статті одразу б відчула в ній вміст чогось зайвого. Тому любителі випити «на дурняк» можуть вдавати, що ніколи не чули про героїв, яких потрібно славити.
Потрапивши у середину, ми зрозуміли, чому закладу дали таку назву: він справді нагадував місце, де збираються вояки української повстанської армії. Стільців біля барної стійки не було, і якщо ви захочете сісти, то для цього там стоять ящики з-під патронів. До речі, справжні. Тут же – справжня буржуйка, фаустпатрон, старі ліхтар, рація, радіо... А на стінах – копії листівок, «плян навчання і життя в криївці», інструкція, яка вчить,  як робити саморобні гранати, щоб убивати москалів…
А ще тут можна безкоштовно сфотографуватися у бандерівській формі зі справжнім, але виведеним з ладу автоматом, з яким, як нам пояснили, ще у Вітчизняну війну воювали бандерівці.
… Щодо страв, тут все, навіть посуд, теж відповідає інтер’єру. На кожному дерев’яному столі стоїть ящик з-під патронів, в якому можна знайти  зубочистки, серветки, сіль, перець. Горілка подається у флягах і розливається в алюмінієві кварти або гранчаки. Посуд – лише дерев’яний і глиняний.
І все, що накладається або наливається у нього, готується лише за народними рецептами. І з апетитом з’їдається під музику сучасних українських гуртів та старих бан-дерівських пісень.
Бажаючі можуть взяти і салатик під грайливою назвою «Привіт від москаля», і «Гостинну гіляку», «шю-бу», і сьомгу москальську смажену, і смарувидло до хліба, і свіжину на старій пательні, і борщ червоний геройський, який подається у свіжоспеченій хлібині, тому їсти його потрібно швидко, по-воєнному …
Для «двох, чотирьох партизанів та для групи бійців у складі 6 чоловік» подаються великі тарелі, на яких викладено і смаженину, і печінку, і качку з яблуками, і картоплю смажену, і свинячі реберця… Є і рибні тарелі з червоною рибою та лососем… Словом, щоб усе це з’їсти, треба добряче постаратися.   
До речі, відвідувачів тут заздалегідь попереджають табличкою: «Пєлімєні нє падайом».
Ну і, наостанок, ми вирішили зайти до туалету… І впевнилися, що фантазії власників криївки вистачило ще й на нього. Оскільки перше, що ми побачили, зайшовши туди, це були дзеркала, вставлені у кришки від унітазів…