«Iмпульс» – це не просто танці, Це стиль життя », –

Танцювальний клуб «Імпульс» вже 15 років тренує дітей та дорослих, які бажають навчитися гарно танцювати. Позаду безліч змагань – як всеукра-їнських, так і міжнародних, попереду стільки ж. Випускники «Імпульсу» так чи інакше пов’язують своє життя з хореографією: займаються професійно, або ведуть танцювальні гуртки у вільний від роботи час. Зокрема, двоє колишніх випускників, які нині мешкають у Києві, очолюють хореографічні колективи, ще двоє працюють хореографами, а вісім «свіжих» випускників навчаються на факультеті хореографії у вузах України.

Море,  сонце  і  купа  нагород
Як розповідає керівник колективу Тетяна Пукас, після одного-двох років занять діти створюють власні танцювальні композиції, пропонують ідеї танцю тощо. Вікова категорія тан-цівників «Імпульсу» досить широка: від 3 до... 60 років. Щороку пані Тетяна намагається додати нові стилі, які з’являються у хореографічному мистецтві: хіп-хоп, диско, диско-шоу, диско-фрістайл, данс-шоу, контемп, стріп-шоу (для дорослих), belly dance, джаз-модерн, go-go тощо.
Об’їздили танцюристи з колективом та самотужки мало не всю Україну, ще й за кордоном побували. І щоразу привозили багато нагород у різних номінаціях. Звісно, розповісти про всіх неможливо, тому ми вирішили хоча б кілька слів сказати про «кращих з кращих» танцюристів «Імпульсу».
Ірина Березенко займається у колективі близько чотирьох років. У свої одинадцять вона володарка 14 золотих, 3 срібних та 4 бронзових медалей, лауреат міжнародних, всеук-раїнських та рейтингових конкурсів у різних номінаціях. А ще займається у модельному агентстві. Володарка титулу «Віце-міс світу» та «Міні-топ модель», вона обожнює море, танці та спілкування з друзями. Влітку побувала у Болгарії, де брала участь у міжнародному конкурсі «Сонце, молодість, краса», й посіла друге місце у номінації «Сучасна хореогра-фія». До речі, у конкурсі брали участь близько трьох тисяч учасників з усіх куточків планети. А минулоріч на конкурсі краси у Болгарії отримала два сертифікати на участь у такому ж конкурсі в Туреччині та США, проте так і не поїхала туди, бо внески для учасників там досить солідні. Наразі готується до нових змагань та спілкується у всесвітній павутині з новими друзями, яких знайшла під час конкурсу.
Дванадцятирічна Аліна Гериш вже 9 років танцює у колективі. Володарка 33 різних медалей та трьох кубків, лауреат міжнародних та рейтингових всеукраїнських змагань, вона вперше потрапила за кордон у 10 років на щорічний конкурс у Болгарію. Дуже сподобалися їй країна, оригінальні номери учасників, море та приємні люди. «Для мене танець – це життя», – каже про своє захоплення Аліна.

Танець  –  це  промінь  сонця  у  сірій  буденності
Не відстає від Аліни й Вікторія Мельничук, яка вісім років танцює в колективі. Семикратна чемпіонка різних змагань та танцювальних стилів, у Чехії на конкурсі отримала схвальні відгуки професіоналів. Члени журі навіть назвали її «маленькою прима-балериною».
Хвалила керівник колективу й Анастасію Косарєву, яка повернулася з Болгарії з першою премією.
«Взагалі, усі мої старші учні можуть замінити мене як тренера, вони готові до труднощів та мають неабиякий творчий потенціал», – впевнена Тетяна Пукас.
 Не відстає від своєї мами й донька – Олена Пукас, яка часто проводить заняття з молодшими учнями. Як сама зізнається, не уявляє свого життя без танців. «Я танцюю змалечку, ще з двох років. Танець розвиває дітей, дає направлення у житті. Це як промінь сонця у сірій буденності, це життя, а не робота, – каже Олена. – У своєму прагненні ми впевненно йдемо до мети, з дитинства звикаємо до великої сцени та публіки. Це неабияк допомагає у подальшому житті та спілкуванні з людьми. Людина, яка танцює, відчуває усю красу життя».