Різдвяний бал більше нагадував ділову вечірку...

На відміну від минулого року, коли на бал прийшли кілька студентів у светрах та джинсах, цього разу на дійство завітала чимала кількість набагато серйознішої публіки. От тільки обіцяних вечірніх суконь та фраків не було, окрім як на самих учасниках дійства. Хіба що деякі чоловіки прийшли у класичних костюмах та краватках, жіноча ж половина була швидше у діловому офісному вбранні, а молоді дівчата у коротеньких спідницях та сукнях явно переплутали бал з дискотекою. Мабуть, свою роль зіграло й те, що більша половина гостей прийшла одразу після закінчення робочого дня.
З початком дійства теж трохи затягували - хвилин так на двадцять-тридцять. Тож пунктуальна публіка відверто нудьгувала, очікуючи на початок. А розважала себе розмовами з друзями та фотографуючись біля ялинки.
Різноманітні танцювальні номери, співи артистів місцевого розливу, майстер-класи з вальсу та польки від заслуженого артиста України, балетмейстера Олександра Шиманського, скупе розмаїття бальних, пардон, в переважній більшості весільних суконь, - ось, мабуть, і все, чим порадував бал. Звісно, цього разу охочих потанцювати було набагато більше, однак офісні костюми явно не вписувалися у загальну атмосферу різдвяного балу, а нагадували більше ділову вечірку, тому й назвати дійство балом було важко. Він, швидше, був більше балом для самих учасників, аніж для глядачів.
Попри те, що дійство тривало дві години, публіка, мабуть, через відсутність буфету та холод у приміщенні, на деякий період переміщалася у кафе навпроти театру, аби випити чашку кави або більш гарячіших напоїв та перехопити тістечко чи бутерброд.
Одним словом, наш глядач ще не зовсім дозрів до балів. Та й організатори, незважаючи на попередню підготовку, та минулорічний промах, не постаралися на “всі сто”. Однак, жевріє надія, що ці перші два млинці будуть останніми невдалими. І що надалі все йтиме, як по маслу. Звісно, й публіка має докласти чимало зусиль, аби бал був саме балом.