VIPове життя по-хмельницьки

Якось відома хмельничанка, а нині столична VIP-персона і учасниця гурту “ВІА ГРА” Надія Мейхер, зізналася, що вперше відчула себе VIP, коли якось, ще на зорі своєї естрадної кар'єри, в одному з дорогих автосалонів їй зробили величезну знижку. Відтоді VIP-персон з Хмельниччини у столиці побільшало.
Втім, у Хмельницькому свій VIP. І навіть вивіски з такою абревіатурою на вулицях міста – вже не дивина. Що там, за дверима, кожен розуміє по-своєму. Хтось, побоюючись свого середньостатистичного статусу, обминає їх третьою дорогою, а хтось, з цікавості, звісно ж, до них зазирає. То що ж такого VIPового ми знайшли в нашому місті та наскільки тугим має бути гаманець, аби можна було хоч на мить відчути себе “великим цабе” (так, гадаю, можна перекласти чужу абревіатуру на наш лад)?

VIP -весілля
Вивіска з такою заманливою пропозицією прикрашає фасад торгово-промис-лової палати. Звісно ж, весілля для багатьох – подія надміру особлива, тож якщо його вже гуляти, то чому б не по-VIPовськи? Як виявилося, орга-нізатори VIP-весілля припасли для молодят багато цікавенького. Звісно ж, не задарма. Аби влаштувати собі VIP-весілля, потрібно мати в кишені не менше 30 тисяч гривень. На що можете розраховувати? На ексклюзивну фото- та відеозйомки, зйомки власної “love storu”, виїзну церемонію розпису, оренду весільних автомобілів VIP-класу (наприклад, лімузинів), шоколадні фонтани та фонтани з шампанського, оформлення залу квітами та фігурами з повітряних кульок, небесні ліхтарики та феєрверк з живих тропічних метеликів, шоу-програми артистів різних жанрів...

VIP -обслуговування
Свої VIP-персони є серед клієнтів чи не кожної банківської установи. Подейкують, що до осені 2008-го в банках першої двадцятки клієнт не отримав би помітку “VIP” з депозитом менше, ніж на 300 тисяч доларів. В кризу банки переглянули свої критерії. Нині в більшості банків нам назвали суму в 100 тисяч “зелених”. Проте, не всі банки можуть похвалитися окремим офісом для VIPів. А ось, хто частенько проїжджає вулицею Шевченка, не міг не помітити VIP-центр з обслуговування клієнтів “ПриватБанку”.

VIP-меблі
Понад два роки на ву-лиці Пілотській така ви-віска промовисто закликала: прийди, подивися, на чому сплять “особливо важливі персони”. Кілька тижнів тому вона кудись зникла. Чи то меблі розкупили, чи, навпаки, нема кому купувати... Свого часу ми на ті VIP-меблі заглядалися, щоправда, без десятка, двох, трьох... тисяч гривень туди краще було не пхати носа.

І ще трохи ...
В багатьох готелях та розважальних закладах Хмельницького ми знай-шли VIP-зали для гри в російський більярд. Як правило, стіл там зроблений з червоного дерева, часто ручної роботи (година – від 200 гривень). Чи не в усіх готелях є VIP-номери та VIP-номери для молодят, практично схожі між собою (2 кімнати, кабельне телебачення, міні-бар, Wi-Fi доступ до мережі Інтернет) за ціною від чотирьохсот гривень. Страхові компанії теж не пасуть задніх і пропонують свої VIP-послуги. Як правило, щоб стати особливо важливим клієнтом, не обов'язково 10 років страхуватися в одній і тій же компанії. Досить привести нового клієнта. За це можна отримати знижки на оформлення полісів та навіть персонального менеджера.
Ще у нас можна зустріти помітку “VIP” на магазинах весільного одягу та студіях з дизайну. Є в Хмельницькому й служба таксі з абревіатурою “VIP”, щоправда, коли хтось сідає до такого авто, пасажира про його приналежність до “вершків суспіль-ства” не питають і правлять за поїздку таку ж ціну, що й інші служби. А ще ми знайшли (це вже, звісно, на крайній випадок) навіть VIP-катафалк за ціною 500 гривень за годину. Щоправда, відчути себе “особливою персоною” і скористатися ним якось не дуже хочеться.
Довідкова служба порекомендувала нам ще й VIP-агенцію, котра пропонує різноманітні побутові послуги. На жаль, за вказаним номером ми так і не додзвонилися... Шкода, а так хотілося подивитися на того сантехніка, який чистить труби лише “особливо важливим персонам”.

«ЧИ ВВАЖАЄТЕ ВИ СЕБЕ VIP-ПЕРСОНОЮ», – запитали ми у відомих хмельничан
Як правило, серед місцевих VIPів хмельничани найчастіше називають перших осіб області, узагальнено банкірів та місцевих естрадних зірок. Та чи вважають вони себе насправді “особливо важливими”? Перших ми вирішили залишити в спокої (вибори ж
бо на носі), а ось останніх про віпівське життя вирішили таки розпитати.

Олена Польова, шоувумен: “Я ніколи не вважала себе VIP-персоною. У мене немає ніяких персональних віп-карток, я не є членом якогось закритого клубу “для обраних, у мене немає охоронця (сміється. – авт.). Звісно, приємно, що на вулиці мене впізнають, іноді в маршрутках (а я їжджу в маршрутках!) не беруть грошей за проїзд. Чесно кажучи, я не люблю показушні тусовки, тому відвідую лише ті заходи, на які мене запрошують. У мене немає якихось фішок, на кшталт “одягатися тільки в бутиках, тому я найчастіше купую одяг на новому ринку. Особливо, якісь деталі для сценічних костюмів. Бо “хмельницькі” бутики частенько пропонують те ж саме, тільки втридорога. Звісно, продавчині мене впізнають, дивуються, мовляв, Польова – і на ринку. Проте, я себе “особливою” в цьому плані ніяк не вважаю.

Міла Нітіч, співачка: “Ніколи не замислювалася – я “VIP-персона” чи ні. Мабуть, VIPовою я себе не вважаю. VIP-персона для мене, це скоріше багатій-показушник. Втім, якщо брати з іншого боку, то в мене, наприклад, є особистий стиліст, перукар, художник по костюмах, я працюю з відомим в Україні продюсером. Це справді є не у всіх. То може це і є моя перевага? А ще, наприклад, мене часто запрошують на столичні світські заходи. Їх, звісно ж, називають “Для VIP-персон”. Я, як зірка-початківець, котра користується будь-якою нагодою поспілкуватися з цікавими людьми з шоу-бізнесу, “засвітитися” (як у нас кажуть), не відмовляюся від таких запрошень. А отже, в деякому сенсі використовую своє зіркове становище”.

Андрій Клименко, співак: “Не думаю, що я якась VIP-персона. Так, я людина публічна, співак, але до когорти дуже важливих персон я себе ніколи не відносив. Щоправда, я є віп-клієнтом одного з банків, але це більше завдяки моїй популярності та професійній діяльності, а не фінансовій могутності. Чесно кажучи, навіть коли я відвідую якісь ресторани чи розважальні заклади, ніколи не обираю, наприклад, VIP-зали. Це зайвий пафос. До того ж, як кажуть, з народом – цікавіше. Взагалі, Хмельницький – не те місто, де префікс “VIP” може бути доцільним”.