«Прагнення Путіна відродити імперію – марні», -

 Олег Хавронюк - колишній командир 3-ого окремого інженерного батальйону Місії ООН у Лівані,  екс-начальник Військово-інженерного інституту Подільського державного аграрно-технічного університету, колишній заступник голови обласної ради. Нині ж - депутат Хмельницької обласної ради.

У непростий для нашої країни час ми поцікавились думкою Олега Володимировича щодо причин захоплення Криму, а також дізнались, де потрібно шукати коріння кримської проблеми й чому півострів здали без бою.

- Захоплення Криму це план, спонтанний результат чи історична закономірність?

- Перед тим, як відповісти на ваше питання, потрібно зрозуміти, які цілі у Путіна, тоді все буде зрозуміло. Моделюємо. Україна вступає до Євросоюзу – в подальшому можливий та закономірний вступ до НАТО. Це смертеподібно для Росії, ламає їхню саму систему захисту та військові стратегічні плани. Хотів би особливо підкреслити, що офіційна Москва, особливо у період правління Володимира Путіна, сприймала й сприймає незалежність України як щось ненормальне й тимчасове. І сам Путін цього ніколи не приховував, навіть на високих офіційних зустрічах. Так, під час зустрічі у Сочі, після саміту НАТО в Бухаресті в квітні 2008 року Путін сказав президенту Сполучених Штатів Джорджу Бушу: «Ти ж розумієш, Джордж, що Україна – це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її території – це Східна Європа, а частина – подарована нами»!!! Отже, якщо глава РФ має за стратегічну мету виправлення такого «недоразумения», як існування незалежної української держави, то для реалізації цієї мети потрібен план. Таким чином анексія Криму відбулася згідно із стратегічним планом Кремля і Генштабу ЗСУ Російської Федерації. Думаю, що розроблялося кілька варіантів окупації Криму відповідно до різних можливих варіантів сценарію розвитку подій. Починаючи з 1992 року в Криму створювалася і зміцнювалася п’ята колона, велася постійна інформаційно-психологічна компанія, спрямована на закріплення у свідомості населення Росії, Криму й України тези, що Крим – це «исконно русская земля», а Севастополь – місто російських моряків, що треба виправити «злочин» Хрущова, який «подарував» Крим Україні. Пригадуєте, що витворяв у Криму колишній мер «матери городов руських» Лужков? До речі, думаю, що саме він буде одним із основних претендентів на крісло помісного князя Криму.

Крим – не самоціль, а частина більш масштабного плану Путіна по встановленню абсолютного контролю над всією Україною. Все це «сімсотлітні» імперські замашки Путіна по реанімації Росії як імперії. А без України відновлення Російської імперії неможливе. Крим – це стратегічний плацдарм подальшого плану Кремля. Тому ми, як ніколи, повинні бути готовими до негативного розвитку подій й вибудовувати свою стратегію ефективного захисту незалежності країни. Від кого вона б не виходила. Так, наша Батьківщина може робити помилки, але це наша Батьківщина, наша земля і тільки ми маємо право визначати, як нам жити, куди йти й що робити.

- Можливо, коріння кримської проблеми таки ховається в історії?

- «Не допустити до нових виборів у Криму. Підготувати людей до прийняття російського підданства. Противників ліквідувати. Якщо треба, то й військовою силою». Як ви думаєте, хто автор? Це уривок із секретної інструкції 1783 року князя Потьомкіна, а історичну картину домалюйте самі.

Найбільша проблема Криму полягає у тому, що він є частиною експансіоністських планів Кремля щодо підкорення України і перетворення її на частину новітньої Російської імперії. Саме анексія Криму посилює можливості Кремля в його експансії проти України.

По-перше, анексія Криму значно посилює стратегічні позиції Росії у Чорноморському регіоні і Південно-Східній Європі. По-друге, дозволяє позбавити Україну практично всього Чорноморського шлейфу, де у нас є можливості раз і назавжди позбавитися залежності від російських енергоносіїв. По-третє, після анексії Криму велика вірогідність того, що Путін спробує «захистити» ще й Одеську область, щоб з’єднати Придністров’я з її військовими російськими базами – таким чином практично закриє Україні вихід до Чорного моря.

- Більшість не розуміє, чому Крим здали без бою...

- Стратегічний план Путіна полягав у тому, що початок бойових дій у Криму між українськими і російськими військовими давав можливість Росії застосувати усю свою військову міць і перетворити не лише Крим, а й Південь та Схід України на суцільний театр бойових дій. Не давши жодної можливості українському керівництву держави привести у стан бойової готовності навіть те, що залишилося від Збройних сил України, які протягом останніх років нищилися ставлениками Москви – так званими Міністрами оборони України: «кулачним бійцем ПР Верховної Ради України» Саламатіним й «фінансистом полкової ланки» Лєбєдєвим. Мине небагато часу й український народ дасть гідну оцінку цим «видатним» військовим міністрам. Початок бойових дій, на який дуже розраховували у Генеральному Штабі Збройних сил РФ, не дозволив би повною мірою показати усю агресивну ситуацію путінського режиму, не дозволив би ООН, Сполученим Штатам, ЄС, ОБСЄ застосувати увесь комплекс політико-дипломатичного тиску на російське керівництво.

Завдяки стійкості і високому моральному духу наших військових у Криму вдалося виграти такі необхідні два тижні для організації оборони всієї держави.

Є таке прислів’я «у перемоги багато генералів, а поразка – сирота». Потрібно з цього зробити серйозні висновки й не допустити їх у майбутньому. Перший важливий висновок зроблений 25 березня з призначенням на посаду Міністра оборони України кадрового бойового генерал-полковника Михайла Коваля. Це справді син українського народу, який пройшов усі щаблі військової служби від солдата до генерала. З таким керівником військового відомства у нас буде високомобільна сучасна армія, здатна надати адекватну відповідь на будь-яку агресію. Але для цього потрібен певний час.

Імперський годинниковий механізм у Москві вже запущено. Ми повинні бути готовими до тотальної агресії Росії проти Богом даної нам неньки України. Якщо не сьогодні, то через місяць, рік. Кожен день повинен бути як останній – спрямований на ефективну відсіч агресору. Всі органи державної влади мають працювати у надзвичайному режимі. Кадрові зміни, підготовка і розгортання мобілізації, забезпечення матеріальними ресурсами, перехід на режим суворої економії – повинен бути втілений у життя якомога швидше.

- Перспективи для людей у «російському» Криму справді будуть такими яскравими, як їх малює путінська пропаганда?

- Стільки бруду і неправди про український народ, Майдан, пересмикування та перекручування подій, фактів, реальних подій, реальних й правдивих передумов революції в Україні – путінська пропаганда по праву займе перше місце за брехнею у світі.

Звісно, Путін намагатиметься підняти життєвий рівень населення Криму, розвивати інфраструктуру, але це буде зробити не так просто, якщо взагалі можливо. Далеко за прикладом ходити не потрібно. Так зване російське процвітання увесь світ бачить на прикладі Південної Осетії, Абхазії й Придністров’я. У найближчому майбутньому під сумнівом наплив туристів та масових відпочиваючих. Під великим питанням іноземні інвестиції. Найближчим часом станемо свідками справедливого перерозподілу землі та майна новими «господарями». Ну і найголовніше: населення Криму відтепер житиме в умовах путінської казарми, без демократичних свобод, в якій вони будуть «молчать на русском языке».

Дуже поважаю статистичні дані. За інформацією одного із російських агентств, з 1991 по 2008 роки населення Росії зменшилося з 148,5 мільйонів до 132, тобто щорічно воно скорочується на мільйон чоловік. У них 12 мільйонів інвалідів, десять мільйонів – безробітних, п’ять мільйонів хронічних алкоголіків, три мільйони – наркоманів, більше двох мільйонів – безграмотних й стільки ж сиріт, по мільйону – безхатченків, психічно хворих та хворих на туберкульоз. До того ж Росія посідає перше місце у світі за кількістю ВІЛ-інфікованих, яких у країні два з половиною мільйона, й друге – за кількістю абортів. Ну й останнє, у Росії сьогодні 99 мільярдерів. Думаю, коментарі тут зайві.

- Чи є українська перспектива у Криму?

- Вона можлива лише за умови перспективи розвитку України як незалежної, суверенної і європейської держави. І сьогодні від кожного з нас залежить, зможемо ми відстояти суверенітет і свободу нашої країни, чи ні. Сьогодні кожен із нас має запитати себе: що я можу зробити для захисту своєї країни, що я скажу своїм дітям, внукам, якщо ми втратимо Україну. Крім того, є надія, що великий російський народ не довго буде терпіти божевільного тирана. Росія заслуговує на кращу долю.

- Що буде з найуразливішою частиною населення кримського півострова – кримськими татарами?

- Найуразливішою частиною населення Криму є не лише кримсько-татарське населення, якого 300 тисяч, а також значна частина 600-тисячного українського населення й півтора мільйони російського населення. Якби референдум у Криму пройшов прозоро, демократично, без зовнішнього тиску і під наглядом міжнародних спостерігачів, то за відокремлення Криму не проголосувало б й половина населення півострова. Україна має допомогти тим громадянам, які і сьогодні вважають Україну своєю батьківщиною.

За останніми повідомленнями «ІТАР-ТАСС», Євросоюз заборонив видавати візи жителям Крима на території Росії. Російські громадяни, які живуть на півострові, зможуть отримати шенгенські візи та інші типи виїзних документів тільки на території України і тільки за українським паспортом. У заяві Єврокомісії вказано, що «Крим – це частина України».

- Чи готова українська армія до широкомасштабної війни з Росією?

- Військовий потенціал Росії та України є незрівняним. Російські Збройні сили за своєю міццю посідають третє місце у світі після Сполучених Штатів та Китаю. Якщо у 2013 році стаття бюджету Росії на армію складала 70 мільярдів доларів, то України - лише 1,8 мільярди доларів. Для порівняння: минулого року військовий потенціал Сполучених Штатів був 600 мільярдів доларів, країн НАТО – вдвічі менше, Китаю – 400 мільярдів.

Земля горітиме під ногами загарбників, якщо розв’яжеться божевільна повномасштабна війна. Крім армії у нас є мільйони українських патріотів, які стоятимуть на смерть, але не підуть у московське рабство. На нашому боці правда та мільйони чесних російських громадян й з кожним днем їхня кількість зростатиме. До того ж, на нашому боці увесь цивілізований світ. Прагнення Путіна відновити російську імперію – марні. За всю історію розвитку людства демократичний світ не програв жодної війни. Правда на нашому боці. Слава Україні!