Екстремальний відпочинок. Фрірайд: нестримна швидкість, дикі гори і море снігу

 Хмельничани Наталя Мостова та Микола Колосовський уже знайомили читачів ye.ua з екстремальним видом зимового відпочинку у горах – пішими трекінгами. Тепер вони розповідають про ще більш видовищний та небезпечний вид – фрірайд.

Фрірайд (дослівно з англійської «вільна їзда») – спуск на лижах поза підготовленими трасами, як по лисій гірській місцевості, так і по лісистій.

За словами Миколи Колосовського, найвидовищніший та найприємніший вид фрірайду – спуск по свіжому снігу.

«Коли їдеш по свіжому пухкому снігу, він накриває тебе з головою, наче хвиля. Грудьми розсікаєш снігове поле, а іноді лижі підіймають тебе над поверхнею. Відчуття надзвичайні: ніби пливеш чи летиш», - ділиться враженнями турист-екстремал.

Щоб здійснити екстремальний спуск, спершу слід піднятися на гору.

«Мені фрірайд подобається тим, що це, зазвичай, дуже гарні місця, вкриті незайманим чистим сяючим снігом. Неймовірні краєвиди, відсутність людей, на відміну від курортів. Відчуваєш себе наодинці з природою, з горами, - розповідає Наталя Мостова. - Також це чудове фізичне навантаження, тому що у диких горах немає підйомників, і кількість спусків дорівнює кількості виснажливих підйомів пішки вгору. Для мене це також велике задоволення, хоч і не кожен це зрозуміє! І, звичайно, як і кожна мандрівка, це прекрасна нагода зробити багато цікавих та унікальних фотографій».

Фрірайд - видовищний вид спорту.

Дівчина зізнається, що у деяких ситуаціях під час спуску буває досить страшно, але це здоровий страх і в жодному разі не паніка.

«Паніка у горах взагалі недопустима. А страх – це нормально, він іноді допомагає і запобігає травмуванням, а іноді занадто стримує та заважає. Головне мати голову на плечах та правильно розрахувати власні сили та природні умови», - каже вона.

 Якість покриття буває абсолютно різною: від «пухляку» до задутого твердого льоду.

У фрірайді спортсмени розганяються до неймовірної швидкості – 60-100 кілометрів на годину, а то й більше. Це досить небезпечний вид спорту, він потребує серйозної підготовки. Навіть якщо ви 10 років катаєтеся на лижах підготовленими трасами, це не значить, що зможете спускатися просто горою. Потрібно багато практики.

Микола Колосовський не радить займатися фрірайдом самотужки.

«Фрірайд – це дійсно важко і певною мірою небезпечно. Це не підготовлені ретраками траси, як на лижних курортах. Якість покриття буває абсолютно різною: від «пухляку» до задутого твердого льоду. Це надзвичайно важко, спуски вимагають високої концентрації та багато сили. Зовсім інша техніка катання, інше спорядження. І часто є небезпека сходження лавини, тому перед катанням потрібно аналізувати та перевіряти схили», - розповідає Наталя.

Крім того, фрірайд потребує надзвичайних заходів безпеки.

«Не можна їздити самотужки. Поряд мають бути люди, знайомі з місцевістю, адже часто траса погано проглядається, треба знати, чи можна там стрибати», - пояснює Микола.

Для Наталі Мостової фрірайд - гарне фізичне навантаження та спілкування із природою.

У кожного учасника спуска мають бути з собою лавинна лопата, лавинний щуп і біпер – прилад, який показує місцерозташування людини.

«Якщо когось накриє лавина, друзі зможуть швидко знайти його і відкопати, адже для порятунку є досить мало часу. Та, на жаль, люди часто нехтують біпером, адже він дуже дорогий (до 10 тисяч гривень), а тому наражають себе на небезпеку», - каже досвідчений турист.

Він нікому не радить займатися фрірайдом просто так. Обов’язково має бути достойна підготовка, команда, техніка, погодні умови та відповідні лижі.

Для фрірайду потрібні спеціальні лижі.

«Головне – все робити з розумом, старатися розраховувати наперед усі можливі небезпеки та уникати їх, не піддаватись паніці у складних ситуаціях», - підсумовує Наталя. І зізнається, що її ці небезпеки дуже приваблюють, адже допомагають відчути тісний контакт з природою, відчути її силу, навчитись поважати та розуміти її.

У горах туристи-екстремали мають можливість насолодитися незайманою природою.