ye-logo.v1.2

Подорожуємо Хмельниччиною. Антоніни – готика просто неба

Туризм 21432
Казкові будинки, що нагадують замки в мініатюрі чи декорації для старовинного фільму, зведені в єдиному ансамблі
Казкові будинки, що нагадують замки в мініатюрі чи декорації для старовинного фільму, зведені в єдиному ансамблі. Фото: автора

Дбаючи про процвітання селища, сто років тому граф Потоцький продав в Африці свою діамантову копальню, щоб побудувати в Антонінах залізницю.

Безперечно, невеличке селище Антоніни на Красилівщині можна назвати саме так – музей просто неба. Казкові будинки, що нагадують замки в мініатюрі чи декорації для старовинного фільму, зведені в єдиному ансамблі, в готичному стилі, і зустрічають подорожніх вже при в’їзді. Збудовані більше ста років тому, вони чудово збереглися донині. На котрому не зупиниш погляд – справжній витвір мистецтва.

Маючи таке архітектурне та історичне багатство, антонінчани намагаються всіма силами популяризувати містечко. Серйозно зайнялися цією справою у 2008 році. Звиклі до цих архітектурних красот, зрозуміли, що про Антоніни варто дізнатися й іншим. „Потроху вже приймаємо туристів, – зізнається Наталя Шевчук, місцевий екскурсовод та за сумісництвом бібліотекар антонінської дитячої бібліотеки. – Тож працюємо над туристичною стратежією, вивчаємо архіви, цьогоріч створили музей. Іноземні туристи часом дивуються, скільки унікальної архітектури можна побачити тут, в глибинці, мовляв, ви не усвідомлюєте, в якій розкоші живете”.

Виловлювали навіть кротів, щоб не псували газони

Унікальними Антоніни стали за правління шляхетного роду Потоцьких. Найбільшого розквіту селище зазнало за господарювання останнього власника – Юзефа Миколая Потоцького – на початку ХХ століття. Антоніни були його літньою резиденцією – однією з найвеличніших в окрузі. Саме Юзеф Потоцький перетворив звичайне досі селище на розкішний маєток: добудував палац, звів десятки господарських приміщень, насадив сквер.

"Іноземні туристи часом дивуються, скільки унікальної архітектури можна побачити тут, в глибинці", - каже Наталя Шевчук.

У парку – десятки будиночків для офіціалістів – графських службовців. Нині вони, вже столітні, й складають те неповторне архітектурне обличчя селища, яке вражає, дивує, захоплює. Про кожен з них можна писати, слухати, але, звісно, краще побачити.

Хоч Антоніни були всього лише літньою резиденцією Потоцьких, усе, що було на той час кращого в Європі, граф віз сюди.

Уся територія палацово-паркового комплексу, заснованого ще в середині ХVIII століття, зустрічає подорожніх величною брамою. Нині, як і колись, це одна з головних окрас маєткового ансамблю. Що там казати, перше враження мало гостям довести – тут живуть дуже поважні господарі. Ковані елементи, ліпнина у формі левів та квіткові орнаменти, герби Сангушків та Потоцьких – усе збереглося і досі нагадує про велич князівського роду.

  

У парку – десятки будиночків для офіціалістів – графських службовців.

„Графа Потоцького у селі неабияк шанували, – розповідає Наталя Шевчук. – Хоч Антоніни були всього лише його літньою резиденцією, усе, що було на той час кращого в Європі, він віз сюди, до нас. Маючи близько ста тисяч гектарів орних земель у володінні, Потоцький прагнув скрізь модернізувати та удосконалити кожен робочий момент. Усе з новітнього обладнання, яке існувало на той час, було і в Антонінах. Граф будував фабрики, млини, винокурні, лісопильні, цукрові заводи... Тут були ставки для розведення коропів, конюшні з найкращими арабськими скакунами, парфумерна фабрика та фабрика гути, школа і міністерське училище для хлопчиків, телеграфно-поштове відділення. Потоцький навіть продав в Африці свою діамантову копальню, щоб побудувати в Антонінах залізницю”.

У графському гаражі, де колись стояли передові автомобільні новинки сторічної давнини, нині діє селищна рада.

Не будинки – замки в мініатюрі

З огляду на те, що усе це існувало понад сотню років тому і пережило жовтневий переворот, нині в Антонінах можна побачити ще чимало цікавого. Немає, щоправда, головного – палацу. За переказами старожилів, він був небаченої краси. Головний вхід збудували в стилі Одеського оперного театру, і, власне, спроектований він був одним і тим же архітектором Фердинандом Фелнером. У будівлі налічувалося 165 кімнат з вражаючими інтер’єрами. Мармур, шовк, парча, картини, порцеляна, зброя, величезна бібліотека рідкісних книг... Нині усе це можна побачити лише на старих фотографіях. Садово-паркове мистецтво селища було настільки розвинуте, що Антоніни буквально потопали в квітах. Кажуть, щоб кроти бува не зіпсували ідеальні газони, людям за виловлених тваринок навіть платили гроші.

Будинок пасічника.

У 1919 році маєток горів. Хто саме підпалив резиденцію – точних відомостей немає. Кажуть, палав він два з половиною тижні і згорів дотла. Нині на його місці – стадіон.

Велична брама нині, як і колись, одна з головних окрас маєткового ансамблю.

„Аби встановити істину, потрібно ще працювати з архівами, – каже пані Наталя. – Але селяни не могли його підпалити – однозначно. Навпаки, коли горіла будівля, жителі Антонін рятували панське надбання, як могли. Усе, що можна було витягти з вогню, ховали у стайні, у власних домівках. Нині деякі речі ще можна побачити в помешканнях людей. Наприклад, графські дзеркало та годинник, стіл на трьох ніжках, крісла зі шкіряною оббивкою, картини. В майбутньому хочемо усі ці речі зібрати для музею, щоб показати на широкий загал. Кажуть, граф приїжджав до резиденції ще до вересня 1920 року і помалу вивозив архіви, бібліотеку та вцілілі речі до Польщі”.

Сторожка, при в’їзді до маєтку, збереглася і стоїть досі, нагадуючи диво-будиночок.

Уколишній возовні, де колись зберігалися карети та брички, нині діє Будинок творчості. Черепиця, мансардні вікна, сходи – усе автентичне. Деякі з карет й нині, кажуть, можна побачити у музеях польського міста Ланьцут. Чудово збереглося і приміщення електростанції (було і таке диво техніки у Потоцького). А у графському гаражі, де колись стояли передові автомобільні новинки сторічної давнини, нині діє селищна рада. Цей будиночок – справжній витвір мистецтва: зі шпилястим верхом, балконами, верандами, різьбленими дерев’яними карнизами.

У колишньому панському сквері такі ж будиночки – справжні замки в мініатюрі. „Усі вони будувалися в єдиному стилі, – розповідає Наталя Шевчук. – Зводили їх німці, поляки, австрійці”.

  

Рідкісне коркове дерево.

У селищі, кажуть, таких близько чотирьох десятків. Кожен з них має свою історію. Тут є будинок головного управителя, пасічника, канцелярія цукроварні, крамниця для селян – усе зведене в готичному стилі. Нині більшість цих архітектурних шедеврів слугують жителям селища за житло. Якщо пощастить – вам залюбки покажуть і те, що збереглося всередині. Скажімо, різьблену стелю з червоного дерева небаченої краси. Антонінчани намагаються зберегти усю цю красу, тож навіть житла ремонтують так, щоб не втратило автентики. До цього часу, ремонтуючи будинки, знаходять залишки водогонів та каналізаційних систем, зведених ще в ті часи.

Приймають в гості нащадків Потоцьких

Вже на початку двотисячних Антоніни відвідав праправнук графа Потоцького Марик, кількома роками пізніше – Марія Рей. Нащадки Потоцьких збирають по крупинках історію свого славного роду і залюбки діляться нею з жителями Антонін, передають їм багато фотографій часів графа Потоцького. А завдяки Терезі Журавській, ще одній представниці княжого роду, про те, якими нині є Антоніни, дізналася навіть Польща.

До цього часу, ремонтуючи будинки, знаходять залишки водогонів та каналізаційних систем, зведених ще в ті часи.

У деяких будинках можна побачити різьблену стелю з червоного дерева небаченої краси.

„Тереза працює в музеї і робить надзвичайно багато для дослідження роду, – каже Наталя Шевчук. – Час від часу вона приїздить до Антонін, фотографує пам’ятки, збудовані Потоцькими. У Варшаві свого часу навіть діяла виставка про Антоніни, де можна було порівняти старі й нинішні фотографії архітектурних витворів селища. Вона зізнається, що в Польщі усі були вражені, ніхто не вірив, що в Україні зберігся такий чудовий ансамбль графських будівель”.

Окраса парку - леви.

Уже у вересні в селищі відкрили музей Потоцьких. Тут можна побачити експонати та світлини, що стосуються славного роду. Переважну більшість з них передали з Польщі.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую