Хмельничани на велосипеді за десять днів проїхали три країни

Двоє хмельничан Сергій Толстіхін та Юлія Мазур за 80 днів вирішили подолати 22 країни. Свою подорож поділили на три частини, і її перший етап вже відбувся. Стартували велосипедисти 12-го травня, а вчора, 21 травня, вони повернулися додому. Другий етап розпочнеться у липні та триватиме 60 днів, заключну частину подорожі велосипедисти запланували на осінь.

Як писав сайт «Є» раніше, маршрут хмельничан охопить такі країни: Україна, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія, Швеція, Норвегія, Данія, Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Франція, Швейцарія, Ліхтенштейн, Австрія та Чехія. Велоподорож має одразу кілька цілей: дізнатися більше про зелений туризм в Європі, познайомитися ближче з українською діаспорою у різних країнах.

Подорожували туристи на велосипедах і з причепом – сонячною панеллю, від якої заряджали свої ґаджети. Як розповів Сергій Толстіхін повернувшись додому, під час першого етапу вони відвідали три країни: Польщу, Угорщину і Словаччину. В дорозі зазвичай були по шість-вісім годин вдень. Щоправда, кілька днів у них було не їздових, тоді хмельничани зустрічалися з діаспорою.

Подорож розпочалася з дощу.

«За ці дні подолали біля шестиста кілометрів. Враховуючи, що їхали горами і був причіп, рухалися близько 14 кілометрів на годину. Перші два дні нас заливало дощами, але ми рухалися далі. Якби робили незаплановані тривалі зупинки, наш графік би зірвався, - говорить Сергій. – Ночували протягом подорожі в готелях, кемпінгах, у людей через каучсерфінг і «warmshower» (соціальна мережа для велосипедистів, що шукають нічліг – прим. авт)».

Стартували велосипедисти з Перемишля, де й провели першу лекцію. «Польща нас зустріла дощами. Цілий день лило, але було гарно – туман, незабутні краєвиди. Насправді, в спеку їхати набагато гірше. У дощ хоч і мокро, але комфортна температура. Ночували в поляка через каучсерфінг. Він теж велосипедест. У нього на подвір’ї був ще один маленький будиночок, де він зазвичай приймає гостей», - каже велосипедист.

За десять днів відвідали три країни.

Як розповідає Сергій Толстіхін, під час подорожі хотіли відвідати українську діаспору, дізнатися чим вони живуть. «У трьох країнах цю мету ми навіть перевиконали. У Перемишлі ми зустрілися з місцевим відділенням спілки українців в Польщі. Записали з ними інтерв’ю, провели лекцію, розказали про свої мандри. У них є свій «Народний дім» - старовинний будинок в центрі міста. Дуже активна спільнота. До прикладу, через кілька днів після нас туди приїжджала Оксана Забужко», - додає він.

У Словаччині погода покращилась і хмельницькі туристи продовжили дорогу без дощу. Їздили зеленими шляхами, споглядаючи тамтешні краєвиди. «Кошице – друге місто в країні за кількістю людей, там є арена. Саме в той час у Кошице і Братиславі проходив чемпіонат світу з хокею. Ми дві ночі спали в українській сім’ї айтішників. Місто це дуже спокійне, а чемпіонат світу зібрав там купу вболівальників, і місцевим це було не звично. Ми побачили традицію випускників школи: вони роблять плакати, на якому наклеюють свої фотки, і ходять по центрі міста, збираючи гроші. Прийнято казати, що це гроші на книги, але всі знають, що гроші підуть, щоб відсвяткувати гарно випуск», - згадує хмельничанин.

Подорожували зеленими шляхами.

У Кошице діє Союз русинів-українців. Саме там туристи познайомилися із 84-річним Левком Довговичем, який колись заснував у місті всенародний хор «Карпати» й донині є його художнім керівником та диригентом. «Там ми провели зустріч. Було старе приміщення, й народу прийшло не багато. Хоча у Кошице є  велика кількість українських студентів, але для них треба більш сучасні заходи. Набагато цікавіше було спілкуватися з людьми, в яких ми ночували, Оксани з Юрієм. Вони нам розповіли, що словаки зовсім інакші. Вони не люблять багато працювати. У них в чотири години дня вже закриваються кафе, взагалі немає цілодобових магазинів. Українці працьовитіші, але словаки краще відпочивають сім’ями. В них прийнято на вихідні їхати з дітьми в гори, на природу, вони люблять активний відпочинок», - зазначає Сергій.

Як розповів велосипедист, навчання в Кошице безкоштовне для українців, а незабаром планують запустити електричку «Кошиця-Ужгород». «Дуже приємне місто, особливо історична частина. Гарно розвинена велоінфраструктура, багато містян катається там на велосипедах», - додав він.

Після Словаччини хмельничани заїхали в Угорщину. За словами туристів, країна візуально зовсім відрізняється. «Угорські села бідніші, ніж Польща і Словаччина. Але все більш автентичне, клімат хороший. Дуже хороша велоінфраструктура. Вони не роблять, як поляки, зелені маршрути. У них заборонено їздити на велосипедах по дорогах. Кругом прокладені довгі велодоріжки. Там було найкомфортніше їхати. Ночували в Угорщині одну ніч в кемпінгу, споглядали мальовничі гори. Була гарна погода, навіть спека», - говорить Сергій Толстіхін.

Краєвиди Угорщини.

«Потім ми поїхали в містечно Ніредьгаз. Дуже смішне в Угорщині – їхні назви населених пунктів, їх неможливо прочитати. Там нас зустріла голова самоврядування українців Ніредьгаза Юдіта Софілканич. Вона оплатила нам готель, зводила нас на сніданок. Це легендарна людина. Вона переїхала в Угорщину ще у 1993 році, з тих пір викладає українську мову угорцям, видає підручники. Вона розвінчала багато міфів, розповіла, що угорці позитивно до України ставляться, - каже хмельничанин. – Наступного дня поїхали в університет, там є факультет української мови. Провели лекцію зі студентами, потім завітали до українського консула Аркадія Гупала».

В Ніредьгазі хмельничани познайомились з українським консулом.

Вчора, 21 травня, мандрівники приїхали додому. З Угорщини вони повернулися до Ужгорода, де й завершили подорож. Велосипеди відправили перевізником, а самі потягом прибули в Хмельницький.

«Подорож показала, що ми гарно організовані. Причіп з сонячною панелею виправдав свої сподівання. На нього весь час звертали багато уваги. Щоправда, щоб добратися з Нідергазу в Хмельницький, ми заплатили більше грошей, ніж за всі попередні дні подорожі», - підсумував він.