Подорож вихідного дня: топ-5 місць Хмельниччини, які варто відвідати

Літо – вдалий час для подорожей. Навіть не виїжджаючи за межі області можна побачити багато цікавого, організувавши невеличку одноденну подорож відомими і не дуже місцями Хмельниччини. А у нас, є на що подивитися: давні палаци та храми, пам’ятки природи від яких перехоплює дух і просто гарні місця, де можна відпочити та помилуватися природою і старовиною.

Отож, сайт «Є» підготував підбірку місць Хмельниччини, куди можна помандрувати, щоб відпочити від робочих буднів. Серед них як дива природи, так і пам’ятки архітектури – Святе озеро, палац в Рахнівці, монастир в Сатанові і не тільки...

«Особлива» вода Святого Озера

Над Святим Озером, що на Ізяславщині, завжди витало марево таємничості. Дзеркально чисте, синє, як небо, посеред тихого хвойного лісу з островом посеред водної гладі, – здавна воно не лише збирало довкола туристів, а й чимало легенд, оповідок та домислів. Час від часу рівень води в озері справді дещо падає, тим не менше туристів це не лякає. З наметами тут відпочивають протягом усього літа.

Чому озеро називають Святим? Жителі ближніх сіл переповідають багато легенд – одна від одної краща. І про дівчину, котра плакала за односельцями, що полягли в бою з бусурманами і з тих сліз утворилося озеро... І про бідну жінку, яка в розпачі вона прокляла своє село, мовляв, щоб воно провалилось, і про скарби Мазепи...

А ще старожили переповідають, що колись у тому озері водилися дивні червоні звірі, котрі ловили людей і худобу. Тоді священики висвятити озеро, і хижаки зникли. А вода з того часу в озері свята. Кажуть, якщо кілька разів у ній скупатися, то отримаєш здоров’я на цілий рік.

Хоч Святе Озеро – замкнута водойма, але тут вода ніколи не застоюється, розповідають науковці Національного природного парку. Адже його дно всіяне потужними джерелами. А сама вода – дуже м’яка. Мабуть, через те, що тут росте дуже багато рослин. Тож вона наче настояна на корінні дерев, водяних лілій, трав…

Щороку поблизу Святого озера відпочивають тисячі туристів. Лісничі та працівники Національного природного парку «Мале Полісся» тут обладнали столики, лави, сміттєзбірники та стежать, аби відпочивальники не залишали за собою безлад. Як не як – а озеро – природна пам’ятка загальнодержавного значення. До того ж, у світовій практиці «Мале Полісся» – це єдиний національний природний парк в зоні діяльності двох атомних станцій – Рівненської та Хмельницької.

Де розташоване: на Ізяславщині у лісі на території Національного природного парку «Мале Полісся». Найкраще дістатися дорогою від села Голики Славутського району.

Підписатися на канал "Є" в Youtube

Білосніжний палац в Рахнівці

Село Рахнівка на Дунаєвеччині здивує мандрівників невеличким ошатним палацом. Білосніжний, влітку він потопає в зелені та мальвах. Довкола ще з панських часів збереглися старезні дерева, зокрема, дубова алея.

Маєток належав баронам Корфам. Олександр Корф отримав Рахнівку у 1888 році. Новий маєток тут спорудили на початку ХХ століття, його власницею була Єлизавета-Софія Корф. Про неї селяни згадують як про дуже добру пані, переповідають історії, як вона допомагала місцевим біднякам.У самому палаці нині розташована школа. В приміщенні ще досьогодні збереглися столітнє камінне оздобрення, плитка. Нині Рахнівка включена до туристичних маршрутів Дунаєвецької ОТГ.

Більше про палац в Рахнівці - у матеріалі «Подорожуємо Хмельниччиною. Маєток баронів Корфів» 

Де розташований: село Рахнівка Дунаєвецького району.

Село Рахнівка на Дунаєвеччині здивує мандрівників невеличким ошатним палацом. Фото: автора

Старовинний монастир і підземна церква поблизу Сатанова

Свято-Троїцький монастир неподалік Сатанова – місце древнє, намолене, із сильною енергетикою віків. Кам’яна брама, келії з дзвіницею, старовинна церква, чернечі печери, сонячний годинник… Свого часу Свято-Троїцький монастир був відомим духовно-просвітницьким центром, а нині – одним із тих туристичних та духовних об’єктів, які мають чим здивувати подорожуючих…

Монастир датується ХVI століттям. Під час реставрації Свято-Троїцької церкви було знайдено напис «1600 рік». Відомо, що кам’яний храм був зведений на місці дерев’яної церкви, закладеної тут ще у ХІV столітті. А взагалі монастир свого часу мав статус лаври та, як годиться, брав свій початок з підземної церкви. І, власне, перші монахи та досі існуюча підземна церква з’явилися тут ще раніше – у ІХ столітті. Тож історія Свято-Троїцького монастиря тягнеться у глиб віків щонайменше на понад 10 століть.

Сьогодні тут діючі дві – церква святої Трійці та підземна. Коли спускатися крутим схилом з монастирського подвір’я, вдалині чутно шум води. Це відомий сатанівський водоспад на Збручі. Він, хоч і штучний, але облюбований туристами не менше, ніж сатанівські курорти.

Більше про монастир можна дізнатися з матеріалу «Свято-Троїцький монастир у Сатанові: підземна церква, камінь, що зцілює, та унікальна фреска «Страшного суду».

Де розташований: село Сатанівська Слобідка неподалік смт Сатанів.

Свого часу Свято-Троїцький монастир був відомим духовно-просвітницьким центром, а нині – одним із тих туристичних та духовних об’єктів, які мають чим здивувати подорожуючих… Фото: з архіву

Кармалюкове крісло – гранітні скелі та кам’янисті пороги Південного Бугу

Кармалюкове крісло – таку назву носить урочище неподалік села Кудинці на Летичівщині. Тут неймовірної краси природа - гранітні скелі та Південний Буг. Сучасники нині називають Кармалюка звичайнісіньким розбійником, однак кудинчани вважають Устима героєм і пишаються тим, що урочище «Кармелюкове крісло» знаходиться саме поруч з їхнім селом.

Аби дістатися до урочища, треба подолати кілька кілометрів дороги скелястим берегом Південного Бугу від села до колишнього гранітного кар’єру. Спокійне русло річки один за одним переривають три кам’янистих пороги, на котрих часто влаштовують змагання на байдарках заїжджі спортсмени. А саме урочище – улюблене місце для відпочинку не лише жителів району: сюди залюбки приїжджають туристи з усієї області – прихильники зеленого туризму, котрий популярний на Летичівщині.

Де розташоване: с. Кудинка Летичівського району.

Аби дістатися до урочища, треба подолати кілька кілометрів дороги скелястим берегом Південного Бугу від села до колишнього гранітного кар’єру. Фото: з архіву

Новокостянтинів: старовинний костел, що чекає реставрації…

Дорогою до Кармалюкового крісла варто заїхати в Новокостянтинів, щоб подивитися на старовинний костел, нині, щоправда, недіючий. За іронією долі колись славному містечку Новокостянтинову судилося стати селом. Воно веде свій родовід від славного роду Острозьких. Як відомо Острозький заснував один Костянтинів у своїх володіннях в 1561році на півдні Волині, а другий Костянтинів близько 1600-го року на півночі Поділля. Деякий час обидва міста називалися однаково. Лише в 1632 році перше з них отримало назву Костянтинів Старий, а друге – Костянтинів Новий. Нині перше – райцентр, а друге - село Летичівського району.

Про давню велич Новокостянтинова сьогодні нагадує хіба що костел, котрий і досі височить у центрі села. Нині тут не правлять службу, бо храм потребує серйозного ремонту. Тривалий час напівзруйнованим храмом ніхто не опікувався. Але вже за часів незалежності католицька громада взяла його під опіку. Залишилося дочекатися капіталовкладень, а їх, судячи з усього, на реконструкцію потрібно чимало. У середині храм досі зберігає колишню велич, подекуди залишилася ліпнина та розписи на стіні.

Кілька років тому волонтери з Польщі довели до ладу храм у середині, прибирали, підлатали дах. Наглядає нині за храмом родина Духневичів, які мешкають по-сусідству.

Більше про костел у Новокостянтинові можна дізнатися у матеріалі «Подорожуємо Хмельниччиною: Новокостянтинів – село трьох релігій та дивовижний костел у руїні».

Де розташований: село Новокостянтинів Летичівського району.

Про давню велич Новокостянтинова сьогодні нагадує хіба що костел, котрий і досі височить у центрі села. Фото: з архіву.
 

Читайте також: 

Подорож вихідного дня. Топ-6 замків і палаців поблизу Хмельниччини

Подорож вихідного дня: Маліївці – архітектурна екзотика та диво-водоспад

Подорож вихідного дня: на водоспад зі смарагдовою водою