«Насамперед, у людях ціную людяність», –

Вже третій місяць працюють новообрані депутати місцевих рад. Завершився період знайомств та перших вражень, розпочався буденний час напруженої роботи. Більшість районів отримали нових очільників рад. Так сталося і у Городку. У кріслі голови районної ради Івана Тадеуша змінив Олександр Воротний. Олександр Аркадійович – корінний городоччанин. Частина його трудового шляху пов’язана із відомим колись у Союзі підприємством – Городоцьким верстатобудівним заводом, де очолював комітет комсомолу, працював майстром, старшим майстром, начальником цеху, заступником головного інженера, директором дочірнього підприємства «Говер-Механіка». З 2000 року – на державній службі: був начальником районного управління праці та соціального захисту населення, заступником та першим заступником голови райдержадміністрації. Тому про проблеми району, його сильні і слабкі сторони Олександр Воротний знає не з чиїхось слів. Про те, як він працюватиме на новій посаді, які робитиме акценти, ми й попросили його розповісти.
– Олександре Аркадійовичу, коли на сесії йшло голосування за голову райради, серед працівників райдержадміністрації крутилися дві абсолютно протилежні думки. З одного боку, усі бажали Вам успіху. З іншого ж – шкодували, що Ви підете з посади першого заступника голови райдержадміністрації. Ви не шкодуєте за попередньою посадою і тим колективом?
– Мені дуже приємно це чути, бо кожен колектив, де я працював, залишив часточку у моїй душі. Колись я думав, що верстатобудівний завод – це мій дім, мій колектив аж до пенсії. Я жив цим підприємством, адже пропрацював там немало – аж вісімнадцять років. За тим колективом дуже сумував. Тепер звик до нового, і, звісно, теж буду за ним шкодувати. Але ж я нікуди далеко з райдержадміністрації не пішов. Ми й надалі будемо співпрацювати.
– Яку ж проблему у районі потрібно вирішити найшвидше?
– Скажу відверто: хочеться вирішити усі проблеми. Але розумію, що зробити все і одразу – нереально. Сьогодні пріоритетний напрямок роботи – зробити все, щоб запрацювало виробництво. Адже наш район до 2000 року був серед найпотужніших виробничих районів області. Питання номер один – відновлення роботи Городоцького цукрового заводу. А це – робочі місця, відрахування до районного бюджету. У сільському господарстві плануємо відродити роботу городніх бригад. Бо купувати в інших країнах капусту, буряки, помідори чи огірки – нонсенс. Вдома вирощувати овочі вигідно, вони будуть значно якіснішими, ніж закордонні.
– Але ж в районі колись працювали, крім цукрового, й інші великі підприємства — молочноконсервний комбінат, верстатобудівний завод...
– Зараз молочноконсервний комбінат має нового директора — колишнього першого заступника голови райдераждміністрації Володимира Лясковського. І він усе робить для того, щоб відновити підприємство, і воно потроху стає з колін. Ми разом з власниками працюємо над відновленням сировинної молочної зони. А от з верстатобудівним заводом питання складніше. Адже ви розумієте, що обладнання, яке має підприємство, застаріле, завод не може випускати конкурентоспроможну продукцію. Тут потрібен інвестор.
– Городоччина має значний потенціал – Сатанівську курортну зону, велику кількість історичних та архітектурних пам’яток. Які плани щодо розвитку туристичної галузі?
– У нас створена спеціальна комісія з розвитку курортів і туризму. І нам потрібно багато зробити і для покращення умов проживання відпочиваючих та сервісного обслуговування, і для реконструкції історичних об’єктів. Ці питання на контролі у голови обради та голови обласної держадміністрації. Разом шукаємо інвесторів. У нас в районі є хороший приклад, коли інвестор вкладає гроші у розвиток культури й спорту, благоустрою. Зокрема, наш земляк Олександр Герега, крім того, що звів в райцентрі сучасний спортивний комплекс, цього року ще й допоміг реконструювати площу біля районного будинку культури. Є у нього й інші плани.
– Кілька років в районі ведуться розкопки курганів скіфського часу. Чи має влада у планах створити там музей?
– Так, і розпочати хочемо з того, щоб накрити цей курган, щоб він не руйнувався. Ми думаємо, як це зробити. Далі працюватимемо над створенням музейного комплексу.
– Сьогодні усіх нас турбує питання адміністративно-територіальної реформи. Люди задають питання: що буде з районом і що робить влада для того, аби його не втратити?
– Я не хочу нічого наперед коментувати. Сьогодні це справді на слуху. Але поки що ніяких офіційних коментарів дати не можна, питання вивчається. Можу лише сказати свою думку. Я переконаний, що реформа потрібна. Але це дуже непросто зробити. Свою думку має сказати саме громада. І починатися реформа повинна з села, сільської ради, міста, району. Щодо Городоцького району, то ми прикладемо усіх зусиль, щоб Городоччина залишилася на карті області. Що для цього робитимемо? Насамперед – це створення нових робочих місць, відновлення роботи підприємств, про що я вже казав.
– А щодо скорочення державних службовців, про яке теж багато говорять. Ви проводитимете такі скорочення апарату районної ради?
– Я вважаю, що кількісний штат нашої ради відповідає тим вимогам та завданням, які стоять перед райрадою. Нас лише десять працівників. І це оптимальна кількість.
– У Вас досі немає заступника. Ви приглядаєтеся, чи не можете досягти домовленості з депутатами?
– Ми узгодили це питання з членами президії районної ради та з головами депутатських фракцій, і розглядатимемо його на одній з найближчих сесій.
– На ній бачите свого однопартійця?
– Насамперед – людину. Бо у кожному працівнику я, насамперед, ціную людяність. Ну і, звісно, на посаді заступника бачу професіонала. А от про кольори, партії навіть не хочу говорити. Я, приміром, за Союзу був членом Комуністичної партії, і не соромлюся цього. У мене досі є партійний квиток. Але акцентувати увагу на партійній приналежності не бачу потреби.
– Декому здається, що працювати у раді – спокійніше, ніж в адміністрації. Ви такого не відчуваєте?
– Я так не можу сказати. В органах місцевого самоврядування працюють люди, яких обрали мешканці району, а це велика відповідальність. Звісно, органи місцевого самоврядування та виконавчої влади – це ніби й різні гілки влади, різні вектори діяльності. Але все одно вони мають діяти спільно. У нас так і є. Взяти хоча б наш сьогоднішній спільний з головою адміністрації та керівниками її структурних підрозділів спільний виїзний прийом у Жищинцях. І ми й далі працюватимемо разом.