Чи є підстави звільняти військове начальство за вклеєну голову Януковича?

Віктор Федорович Янукович вочевидь до глибини душі образився на військове відомство. На інформаційному стенді хмельницького військового полігону його “одягнули” в костюм Віктора Ющенка: наклеїли поверх фотографії колишнього президента на величезному плакаті голову Януковича. Реакція не забарилася: пошуком винних у президентському конфузі займалася столична комісія з 10 осіб (!), якою керував начальник управління соціально-психологічної роботи генштабу генерал-майор Копаниця. Крайнім виявився начальник військової частини м.Хмельницького полковник Василь Денисюк, над яким зараз навис дамоклів меч.

Проте в цій ситуації мені, як автору того знімка з полігону, не зрозуміло кілька речей. По-перше, чому полковника Денисюка намагаються звільнити за плакат, до якого він не мав прямого стосунку? Адже на полігоні проходять навчання щонайменше три військові частини. І далі: якщо давати такі оцінки роботі військових, то Міністерство оборони України скоро перетвориться на штаб з полювання на відьом. Рішення, яке хоче ухвалити комісія (звільнити “винуватця”), можна було зробити у Києві (до Хмельницького з Києва 300 км переїзду, відповідно, витрачалися державні кошти), не виходячи з кабінету оборонного відомства.

По-друге, інформаційна “качка”, яка з’явилася в Інтернеті про нібито звільнення полковника Денисюка, гадаю, запущено з двох причин: дезорієнтувати громадськість та прискорити звільнення. Як повідомив представник регіонального медіа-центру Міноборони Андрій Агєєв, останнє слово — за Міністерством оборони. “Свої висновки комісія, яка працювала в Хмельницькому, доповість генеральному штабі Міноборони. Лише після цього прийматиметься рішення щодо Денисюка. До речі, відповідний лист на підтримку полковника підготували журналісти, які брали участь у експрес-прес-турі “Один день у спецназі” (тоді й було зроблено знімок), — зазначив він.

Третій момент — більш глобальний — це здатність української влади реагувати по “гарячих слідах”. Чому, скажімо, маса журналістських публікацій на злободенні теми (про ціни, тарифи, утиски свободи слова, зловживання службовим становищем чиновників тощо) проходить повз увагу нинішньої влади? Це не що інше як вибіркове реагування...

Приміром, у грудні минулого року журналісти Хмельниччини заявили про тиск на свободу слова з боку губернатора Василя Ядухи. Далі більше: голова Летичівської РДА Марія Литвин та голова райради Віталій Тимчак втрутилися в роботу районки й домоглися звільнення редактора. Чому в цих випадках не працює військовий принцип “командир відповідає за все”? Напевне, тому, що президенту та його челяді вигідно покарати невинного військовослужбовця, аніж розбиратися в тривалих протистояннях. Тим паче коли йдеться про особисте пана президента.

Віталій Тараненко, власкор УНІАН у Хмельницькій області