"Буфет": без претензій на вишуканість чи оригінальність

 Кафе з прозорими скляними стінами, через які, як на долоні, видно усе, що відбувається у закладі, та яскравою вивіскою «Буфет 25h», одразу привертає увагу своїм незвичним виглядом. Проте, переступивши поріг й роздивившись навколо, приходить розчарування й усвідомлення того, що заклад не претендує на вибагливого клієнта чи статус “фешенебельний”. А розрахований на середньостатистичних хмельничан, які працюють чи живуть неподалік і не проти пообідати-вечеряти або посидіти тут ввечері з компанією.
Інтер’єр
Одразу зазначимо, що заклад не має нічого спільного з радянським буфетом, а у своєму оздобленні навіть використовує східні мотиви - на такі думки наштовхують розставлені у залі дерев’яні столи та лавки, оббиті вишневим велюром та заставлені подушками з цього ж самого матеріалу. Присідаючи на останні, одразу хочеться роззутися та підібгати під себе ноги. Проте, коли починаєш приглядатися до елементів інтер'єру, помічаєш й «радянські» елементи - довгі бордові килимові доріжки та віконні фіранки з бахромою у вигляді китичок, під колір лавок з подушками. У інтер’єрі закладу – чимало дерева: і в декоруванні барної стійки, і в перегородках, які відокремлюють зал на певні зони, і в оздобленні стелі, увішаної люстрами «під старину». Загалом, у “Буфеті” затишно. Напевно, завдяки приглушеному освітленню, великій кількості плазмових телевізорів (ми нарахували три), які зручно дивитися із будь-якого куточка кафе. Знайшли своє місце у інтер’єрі закладу й акваріум з рибками, й картина з кораблем, що долає шторм. А майже кожен столик «Буфету» прикрашений маленькою декоративною ялинкою.
Обслуговування
Дівчина-офіціант перестріла нас ще посередині зали й запропонувала обрати будь-який вільний столик на свій смак. На запитання, куди можна повішати верхній одяг, зазначила, що вішалки поки немає, хоча її вже замовлено. Тому запропонувала покласти куртку на вільну лаву чи повішати на гачок перегородки. Вибачаючись за незручності, розповіла, що це явище – тимчасове, адже вони відкрилися зовсім нещодавно – 24 грудня.
Загалом від обслуговування залишилися досить приємні враження. Офіціантка Ірина терпляче ознайомлювала зі всіма нюансами приготування страв та їхнім складом. Замовлення приносила досить швидко, це ж стосується і чека.
Меню
Чимало страв з меню в наявності не було. Як пояснила офіціантка, це повязано із тим, що вони лише нещодавно відкрилися. Проте дівчина запевнила, що усе, що є в наявності – готується безпосередньо перед подачею на стіл, а продукти закуповуються цього ж дня вранці.
Коли починаєш вивчати меню, одразу розвіюються останні думки про хоча б якийсь зв'язок закладу із сходом чи Радянським Союзом. Вся кухня європейська, доповнена національними українськими стравами. Ціни доволі демократичні. До прикладу, порція салату “Лас-Вегас” з куркою, помідорами, печерицями, ананасом, маслинами, приправлена майонезом, притрушена тертим сиром й прикрашена листям салату та петрушкою коштує 26 гривень. Найдорожчий у меню салат – «Цезар» (45 гривень). Найдешевший – із свіжої капусти (10 гривень). Є у асортименті закладу салат «Здоров’я», що складається з кінзи, базилику, укропу, петрушки, огірка та бринзи (25 гривень).
Загалом, дослухавшись до поради офіціантки й замовивши салат «Лас-Вегас», дещо розчарувались у його смаку. Після свят хотілося чогось вишуканого - як в оформленні страви, так і в її смаку. А от свинячий стейк (24 гривні за сто грамів) виявився на славу – вміру обсмажений, з золотавою скоринкою, соковитий, м’якенький, притрушений цибулею й укропом, прикрашений тим самим листям салату й петрушкою, прямо танув у роті. Вдалим доповненням до м’яса був соус, який подавався разом із стейком. Як розповіла офіціантка, він складався з майонезу, кетчупу, гірчиці, часнику й соку лимона. Таким же неперевершеним, як і стейк, виявився і торт «Наполеон» (17 гривень за 125 грамів). Складалося враження, наче він щойно з духовки. Що стосується міцних напоїв, то пляшка «Советского» шампанського коштує 75 гривень, а півлітрової горілки від 65 («Медофф») до 79 гривень («Журавли»).