Торгівлі.net

 Але базарники вірять, що за кілька тижнів він закінчиться, й торгівля зрушить з мертвої точки. Утім, усі в один голос твердять – базар вже не той, що був ще кілька років тому й винять у всьому низьку купівельну спроможність покупців. 

Чим живе Хмельницький речовий ринок сьогодні? Відповідь на це запитання «Проскурівський телеграф» вирішив шукати безпосередньо на місці, вирушивши до одного з найпопулярніших українських базарів. Хоча ми приїхали на Львівське шосе у суботу – в очі відразу впали напівпорожні стоянки з поодинокими приїжджими бусами та «легковиками» й не дуже жвавий рух транспорту, який складався переважно із місцевих маршруток. І якщо ще на підходах до базару були невеликі скупчення людей, які поспішали хто додому, а хто – за найнеобхіднішим, то пройшовши кілька рядів вглиб, зрозуміли: покупці тут не часті гості.
Покупцями й «не пахне»
Як розповідає Оксана, продавець з «Бартер-сервісу», «мертвий сезон» потроху минає. «Зараз ще не «живий», але й вже не «мертвий» сезон, - каже жінка. – Хоча минулі роки з середини лютого до Хмельницького починали з’їжджатися та затарюватися оптовики. А нині немає ні роздрібу, ні опту. В мене цього тижня, до прикладу, ще не було жодної продажі: ходять, цікавляться цінами, але не беруть. Хоча ми вже й отримали новий товар: то й сиджу, чекаю на оптовиків. Навіть сфотографувала цьогорічні моделі на телефон й відправила ММС-кою своїм постійним покупцям. До того ж, ще від погоди чимало залежить – тепле вже не беруть, а весняний товар купувати ніби рано». «Раніше ми замовляли три баули однієї моделі товару, - підключається до розмови сусідка Оксани, яка не захотіла назвати свого імені. – А нині – один баул трьох різних моделей. От самі і судіть про те, які зараз базари…».
За словами продавця Ольги, яка також торгує на «Бартер-сервісі», лід у цьогорічній торгівлі ще не скреснув. «Бачите – стоїмо, - розповідає продавець. – Людей зовсім немає. Ряд проглядається від початку й до кінця, хоча раніше не було як проштовхнутися: стільки було людей з сумками та тачанками. А нині біля кіосків чатують лише продавці, а покупцями навіть й «не пахне». Багато йде додому «по нулях» – так нічого й не продавши. В десять-одинадцять вже починаємо потроху закриватися. А колись стояли до третьої… Зараз субота – але немає ні міста, ні оптовиків. Ця зима побила усі рекорди! Живемо надіями, що хоча б до 8 Березня почнеться рух…».
Сусід по кіоску пані Ольги, Віктор, підсумовує думку їхнього ряду. «Цей рік по торгівлі – найгірший, - резюмує чоловік. – Хоч зє чимало залишків з минулого року, намагаємось «розбавляти» їх новими моделями. Хтось, кому дозволяють статки, везе їх баулами, хтось – замовляє до сезону лише один-два мішки товару. Чому покупці не їдуть, а ті, що прогулюються ринком, не беруть? Основна причина - люди зубожіють. Ціни та комунальні платежі – ростуть, а зарплати та пенсії – стоять на місці, а якщо й зростають, то на копійки».
На «Золотій алеї» справи не кращі, хоча й більше людей, ніж на сусідніх «Сардоніксі», «Бартер-сервісі» чи «Старому базарі». «Цього року «мертвий сезон» наймертвіший, - іронізує продавець з «Золотої алеї» Алла. – Минулого року базар вдвічі, а то й втричі був кращим за цьогорічний. До нас їде простий люд з сіл та районів. А він зараз грошей не має. Чекали, що буде базар перед школою, у серпні. Не було. Покладали надії на передноворічний – сподівання не справдилися. Гадали, що хоча б до Дня Валентина покупців побільшає й люди почнуть купувати, але не так сталось, як гадалось... Вже скоро додому треба збиратися, а я навіть ще не «розмочила»… І немає різниці, це прохідні «Золота алея», «Срібна» чи «Бронзова», як немає базару, то його ні в кого немає».
«Сьогодні хоч трохи людей ходить, - каже продавець з «Сардоніксу» Анна. – Ви прийшли би до нас у будні, взагалі б жахнулися, яка пустка. В одинадцять годин майже усі кіоски вже зачинені. У оптовиків не беруть, от вони і не їдуть до нас. А у людей усі гроші йдуть на харчі, комунальні платежі та податки, ось і економлять на речах, доношуючи старе. Або їдуть на базар скуплятися зі ста гривнями у кишені. Раніше ж не було як нормально пройти – стільки було людей, аж ноги за тачанки зашпортувалися. А те, що торгівлі немає, бо дороги замело чи задуло, то усе маячня. Якщо будуть гроші, бізнесмен за товаром за кілька кілометрів пішки прийде…».
Змінили Китай та Туреччину на Одесу
Як кажуть власники кіосків, якщо раніше вони літали до Туреччини чи Китаю кілька разів за сезон, то нині намагаються замовляти товар у телефонному режимі чи за допомогою Інтернету. Чимало базарників взагалі відмовилися від закордонних поїздок та «переключилися» на Одесу – не треба витрачати тисячі доларів на дорогу та перейматися розмитненням баулів. Значно простіше та дешевше поїхати до «Сьомого кілометру». Ті ж з власників кіосків, які все ж таки не відмовились від затарок з-за кордону, розповідають, що якщо раніше до Китаю летіло півлітака українських бізнесменів, то зараз – один-два. До того ж, чимало базарників змінюють різновид товару, надаючи перевагу тим, які користуються популярністю у покупців цілий рік. Або, до прикладу, асортимент верхнього одягу, який затребуваний лише восени та навесні, «розбавляють» вечірніми та коктейльними сукнями.
Продавці у один голос твердять, що у купівельна спроможність покупців впала в рази, от і немає торгівлі. До того ж, стало значно менше білорусів. Одні припускають, що наших сусідів відлякують великі побори на митниці, другі – жахливі дороги, треті – чималі апетити хмельницьких підприємців, які, зрозумівши, що перед ними «північні брати», відразу ж накручують ціни.
На «Старому ринку» - найбільше затишшя
Пройшовшись кількома рядами «Старого ринку», стало зрозуміло: тут – найгірші справи. Незважаючи на те, що був суботній день – на третині кіосків висіли замки. Як розповіли продавці, річ не втім, що вони раніше зачинилися, а в тому, що вже кілька місяців взагалі не відкривалися. Ті ж з продавців, які вийшли того дня на базар, жартували, що прийшли провітрити кіоски. «Раніше на сьому ранку виходили, - розповідає Тетяна з «Старого ринку». – А нині і о дев’ятій не кожен виходить. Півринку після Нового року у будні взагалі не відкривалася. Дехто ходить лише на вихідні. Покупці звикли, що «Старий ринок» - дорогий. Через те, що у людей – безгрошів’я, от вони і йдуть на дешевші оптові. А ми стоїмо – кіоски стережемо».
Як розповідає продавець зі «Старого ринку» Лілія, вона та її колеги по ринку зараз майже нічого не возять. «Кіоск – ломиться від товару, - каже жінка. – А покупців – немає. Якщо є одна продажа на день – вау!». А Ліліна сусідка, яка торгує взуттям, зізнається, що у січні у неї було дві продажі. У лютому – жодної. Хоча наприкінці нашої подорожі хмельницькими речовими ринками, зустріли жіночку, яка торгує недешевим шкіряним дитячим взуттям. Тільки вона зазначила, що Бога гнівити не може: незважаючи на те, що «мертвий сезон» ще триває, торгівля у неї все одно потроху іде.