«Доглянь, куме, мою дитину, як свою»

Анатолій Нестерук, заступник Хмельницького міського голови:

«Звісно, похресників маю. Як кожна віруюча людина і я хрестив, і моїх дітей хрестили. Маю одного похресника – це син моїх друзів молодості, разом із його батьками працювали на заводі. Він вже дорослий. Має вищу освіту - закінчив факультет іноземних мов. Зараз у плаванні у Тихому океані. Похресник ще не одружений, тому каравая на весілля ще не ніс. Про його день народження пам’ятаю й завжди вітаю, а він – нашу родину. Коли був меншим, завжди у нас засівав та колядував на свята».

Василь Ваків, директор Хмельницької філії АТ «Брокбізнесбанк», депутат обласної ради: «Ой, багато маю. Так відразу і не скажу, скільки саме. Треба порахувати. Шестеро, ні, семеро. Хрестив і хлопців, і дівчат. Це діти моїх родичів, друзів та знайомих. Похресники вже дорослі. Якщо узагальнити, нині вони живуть на території чотирьох областей. Двоє з них вже мають власні сім’ї. Про усі їхні дні народження пам’ятаю. Проте не завжди маю можливість особисто привітати».

Ольга Пухлякова, завідуюча обласним Центром плануванні сім’ї:
«Маю одного. Він вже дорослий самодостатній чоловік, якому 33 роки. Сашко - син моїх друзів. Хрестила його не маленьким, тоді йому було за двадцять років, напевно, двадцять п’ять. Звичайно, спілкуюся з ним, вітаємо одне одного із святами».

Костянтин Жданов, директор Хмельницького музею-студії фотомистецтва: «Звісно маю похресників. Шестеро. Усі хлопці. Старшому – вісімнадцять, молодшому – два. Це сини моїх друзів, знайомих та колег. Намагаюся про усі дні народження похресників пам’ятати та вітати їх зі святами. А ось каравай на весілля ще не було приводу замовляти – ніхто із хлопців не збирається одружуватися».

Світлана Кабачинська, власний кореспондент «Дзеркала тижня»:
«Маю трьох похресників: двох хлопчиків і одну дівчину, точніше це вже самодостатня жінка. Тетяна – моя колега. Хрестили її із Павлом Гірником на початку 90-их вже у зрілому віці. Нині вона перехрестилася – прийняла рунвіру. Одного із хлопців – сина земляків мого чоловіка, хрестила не в храмі, а вдома. Тоді такі часи були. Другого похресника – Миколу, хрестили вже з дотриманням усіх церковних обрядів».

Лев Бірюк, народний депутат України ІV, V, VI скликань:
«Маю. Двох хлопців. Старшому вже 22-й рік пішов, молодшому – 11. Один – старший лейтенант, другий – школяр. Це сини моїх друзів. Вони живуть не в Хмельницькому, тому вітаю їх, як правило, по телефону. Якщо ж, всяке буває, забуду про їхні дні народження, є кому нагадати. Караваю ж на весілля ще не ніс – чого не було, того не було».