З пернатими - через усе життя!

 Роботи цього неперевершеного майстра з виготовлення опудал тварин і птахів неодноразово експонувалися на різноманітних виставках, їх можна побачити в оселях багатьох мешканців подільського краю. До того ж, чоловік - відома особистість у “птахівничій царині”, бо саме він очолює Старокостянтинівське товариство птахівників-кролиководів-голубоводів «Пошук» і достеменно знає про всі «підводні течії» і «круті береги» в цій галузі. Нині Петро Миколайович розводить декілька порід елітної рідкісної птиці, а його обійстя можна порівняти з постійно діючою виставкою пернатих.

Романтика та екзотика пташиного двору
За кілька десятків років на подвір’ї Петра Пшеничного з’явилася різна птиця вишуканих декоративних порід. Ось, до прикладу, японські курочки бельтамки. Коли на них дивишся, неможливо втримати усмішки. За словами господаря, навіть якщо надворі тріскучий мороз, ці півники співають, як ні в чому не бувало, доглядають за курочками - водять їх на гніздо нестися й терпляче чекають поруч доти, поки ті не зроблять свою справу. Карликові кохінхінки - невеличкі курочки різної масті, кругленькі за формою, як кульки. Саме вони вважаються найкращими насідками. А ще - пухові курки та півні чорного та білого окрасу. Здається, ніби подвір’ям перекочуються шапки з лебединого пуху. Пір’я в них немає, а відтак вигляд - дуже екстравагантний. Крім того, в цих птахів п’ять пальців, а тіло, попри біле опірення, - чорне. Такі собі темношкірі з курячого світу. Є у пана Петра й рідкісні породи курей: голландські білохохлі та великі м’ясо-яєчні адлерські сріблясті. Завела родина Пшеничних також диких качок і мисливських фазанів: червоних, зелених та сріблястих. А в майстерні, де Петро Миколайович працює над створенням опудал, виспівують канарки, щиглики, горлиці, зеленушки та коноплянки.

«Голубівництво — це як наркотик»
Звісно, ця оповідь про пташине царство без згадки про так би мовити його піонерів - голубів - була б неповною. А про цих маленьких благородних пернатих Петро Пшеничний може розповідати без зупину. «В нашому місті багато любителів і професіоналів-голубоводів, саме тому в 1989 році було створено єдине в Хмельницькій області товариство птахівників-голубоводів-кролиководів. Адже це традиція місцевості, - каже він. - Голубівництво – це як наркотик! Воно затягує все глибше та глибше. Тішить те, що нині все частіше до цієї справи долучається молодь. У мене є багато видів голубів: модени, дутиші, бакинці, іранці, павичі, поштово-спортивні голуби тощо. Любов до цих птахів зародилася ще в дитинстві. Мій батько також дуже захоплювався ними». Фахівці вважають голубів пана Пшеничного одними із найкращих. Він настільки досконало вивчив цю науку, що відчуває кожного голуба душею. Голубоводи часто звертаються до Петра Миколайовича за порадою. На цих легкокрилих у нього настільки «набите» око, що він може з першого погляду визначити, який птах: хороший чи з «з браком». Щоб поповнити свій “звіринець”, чоловік часто їздить на різноманітні виставки. Там ділиться досвідом і породистими птахами з однодумцями. Каже, що птахівникам-початківцям, передусім, потрібно поспілкуватися зі старшими досвідченими колегами. Варто навіть завітати до них на господарство, ретельно вивчити всі нюанси цієї справи й лише тоді заводити особисту пташину ферму.

Для голубів – часниковий чай, а для курей – салат зі щавлю
Доглядати таку велику кількість птиці панові Петру допомагають дружина та діти. Часто до цієї справи залучаються й онуки. «Екзотика приваблює людей, - каже птахівник. - Але варто пам’ятати, що догляд за елітними пернатими має бути дуже ретельним. Постійно свіжа вода, а не з калюжі, якісні корми без домішок, тепле, сухе приміщення без протягів. Найбільше птиця любить кормові суміші з кукурудзи, ріпаку, гороху, пшениці, вівса. Інкубатора в нас немає, тому курчат наші підопічні виводять самі. А щоб малюки вижили, треба дуже дбайливо за ними доглядати. Через це, до речі, вони неполохливі, адже з перших днів знають людські руки». Щоб тримати поголів’я всіх птахів здоровим, Пшеничним довелося навчитися всьому. Вони, вважай, стали ветеринарами-самоуками. Ну, хіба що у вену уколи ще не роблять. «У дикій природі брати наші менші знаходять усе потрібне для нормальної годівлі, - каже Петро Миколайович. – Гірше одомашненій живності, якщо їй пропонують раціон, бідний на вітаміни й мінеральні речовини. Досвідчені птахівники навесні та влітку додають до раціону своїх крилатих улюбленців свіжі салати з листя кульбаби, подорожника, щавлю, злегка підсолюючи їх. У голубівнику цілий рік має бути просмажена яєчна шкаралупа. Також голубам дають регулярно часниковий чай. Для його приготування 5-6 подрібнених зубків часнику заливають 1 л води й настоюють 2 години, а потім наливають у напувалки. Можна також заварювати чай для птиці з кропу, петрушки, кропиви. Його додають у питну воду, не проціджуючи. Достатньо брати жменьку трави на 1 л води. Навесні, щоб поповнити нестачу вітамінів, до корму додають капусту, моркву, буряки, квасолю, ріпу. Подрібнюють усе це, злегка посипають дрібною сіллю, перемішують, зверху додають трохи пшенички, щоб викликати апетит. Проте все добре, якщо воно в міру. Трав’яний відвар дають днів з десять, потім тиждень – чисту воду».