У Хмельницькому 6 дітей постраждали від жорстокого поводження

Так, у службі у справах дітей міста Хмельницького у 2012 році перебувало на обліку 8 дітей як такі, що постраждали від жорстокого поводження, серед них семеро постраждали від психологічного насилля, від фізичного – 1 дитина. На сьогодні на цьому обліку перебуває 6 дітей.  Такі дані наводить Хмельницька міська рада. 
Всупереч поширеній думці насильниками частіше є не незнайомці, а родичі й люди, яких дитина знає і яким довіряє. Проте і сьогодні точно визначити рівень поширення жорстокого поводження з дітьми у сім'ях неможливо.
Діти часто соромляться або бояться розповісти про те, що над ними знущаються. Основними причинами незвернення дітей вважають: страх помсти насильника, сором перед оточенням, невіру в можливості правоохоронних органів, небажання проходити огляд після сексуального насильства. Іноді діти просто не знають іншого ставлення до себе, а через те вважають його нормою. Ось чому від кожного, кому стало відомо про жорстоке поводження з дитиною, залежить її подальша доля.
Саме тому одним із пріоритетних питань сьогодення є питання удосконалення механізму запобігання та виявлення феномену жорстокого поводження щодо дітей.
Жорстоке поводження з дитиною означає будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного та соціального насилля над дитиною в сім'ї чи поза нею.
В свою чергу насильство – це умисні дії (фізичного, психологічного, сексуального або економічного(соціального) спрямування) однієї особи стосовно іншої, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
До дій щодо дитини, які можуть бути охарактеризовані саме як «фізичне насильство», відносять нанесення дитині умисних травм різного характеру. Це можуть бути вивихи (зміщення суглобів), переломи кісток, гематоми, подряпини, садни; синці на частинах тіла, на яких вони не повинні з'являтись, коли дитина грається (наприклад на щоках, очах, губах, вухах, сідницях, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо); рвані рани і переломи на обличчі, травматична втрата зубів; крововиливи у сітківку, забиті місця на тілі, що мають виразні контури предметів (наприклад, пряжки ременя, лози); рани і синці у різних стадіях загоєння, незрозумілого походження, сліди від укусів та опіків (цигаркою, гарячим посудом).
На відміну від розповсюдженої думки, що «сексуальне насильство» ототожнюється виключно із зґвалтуванням особи, варто звернути увагу на те, що спектр дій щодо дитини, які підпадають під цю форму насильства, значно ширший. Це і розбещення, і втягнення дитини до занять проституцією, і сексуальна експлуатація дітей.
Ознаками того, що стосовно дитини вчиняється насильство сексуального характеру, окрім типових ознак вчинення злочину щодо дитини (висипи і кровотечі в зоні паху, ознаки вагінального або анального проникнення стороннього предмету, синці, укуси на внутрішній стороні стегон, на грудях, сідницях), можуть бути: знання дитиною термінології та жаргону, зазвичай невластиве дітям відповідного віку; захворювання, що передаються статевим шляхом, дитяча або підліткова проституція, вагітність дівчини, сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих з боку дитини, нерозбірлива, активна сексуальна поведінка дитини, уникнення контактів з ровесниками, синдром «брудного тіла» (постійне настирливе перебування дитини у ванній), страх перед чоловіками, конкретними людьми, запобіжні заходи, щоб важче було знімати одяг.
Розглядаючи економічне (соціальне) насильство стосовно дитини, необхідно зазначити, що відповідно до чинного законодавства батьки зобов’язані забезпечити дитину всіма необхідними речами, предметами одягу та засобами гігієни, необхідними для її здорового розвитку. Отже економічне насильство є умисним позбавленням дитини членами сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які дитина має передбачене законом право, що може призвести до її смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.
Ознаками вчинення щодо дитини таких дій можуть бути: постійне голодування дитини через нестачу їжі, надмірне набрання дитиною ваги через неправильне харчування, запізнення дитини до школи та постійні пропуски уроків без поважних причин, брудний одяг, одяг не за погодою, дитина має занедбаний, у неї нестрижені та брудні нігті, дитина не отримує необхідного медичного лікування. Крім того, такі діти зазвичай уникають інших дітей, надто швидко прив'язуються до сторонніх дорослих людей, жебракують, втікають із дому.
Останнім, найменш дослідженим, є психологічне насильство щодо дитини. Треба зауважити, що психологічне насильство є обов'язковим компонентом будь-якого з вище перерахованих типів насильства. У дітей, стосовно яких чиниться, чи було вчинено психологічне насильство, тобто дії на психіку дитини шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю, зазвичай можна виявити такі ознаки: замкнутість, страх або ризикована, зухвала, неврівноважена поведінка, уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відставання у психічному розвитку, уникання однолітків та бажання гратись з набагато меншими за віком дітьми, занижена самооцінка, швидка стомлюваність, демонстрація страху перед появою батьків, бродяжництво, страх перед фізичним контактом, депресивні розлади, спроби самогубства, вживання алкоголю, наркотиків, тютюну, наявність психосоматичних хвороб, насильство над слабшими (наприклад, тваринами).
У характеристиці ознак ми зупинились на тих, що можуть бути виявлені без спеціальних методик та досліджень, і кожна людина, спілкуючись з дитинкою, для себе має можливість відзначити, чи потребує дитина сторонньої допомоги.
Як діяти?
Що робити, якщо ви виявили подібні ознаки у своєї, сусідської чи просто малознайомої, сторонньої дитини?
Перша річ, про яку ви маєте пам'ятати, це те, що ви несете відповідальність за те, що вчасно не повідомили відповідні органи та структури про жорстоке ставлення до дитини. В разі виникнення загрози життю та здоров'ю дитини – негайно викликайте міліцію (102) та за необхідності – швидку допомогу (103).
Друге правило: втручатися в життя сторонньої сім'ї можна тільки тоді, коли Ви вбачаєте небезпеку для здоров'я та життя дитини. Пам'ятайте, що кожні батьки мають власні погляди на виховання своєї дитини і втручатись у цей процес можна лише в крайніх випадках.
Третє: в разі, якщо ви помітили незнайому вам дитину, яка, на ваш погляд, потребує допомоги, намагайтесь у спокійній розмові з нею довідатись її прізвище, ім'я, вік, де і з ким вона проживає, як звуть її батьків, чи потребує вона допомоги. Ця інформація є дуже важливою для подальшої роботи з цією дитиною та її сім'єю відповідними службами та органами.
Державою покладено координуючу функцію у захисті дітей від жорстокого поводження на службу у справах дітей. У місті Хмельницькому така служба знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 88 (т. 75-27-20, 79-46-51). Крім того, з дитиною, яка опинилась у складних життєвих обставинах, та її сім'єю працюють: Хмельницький міський відділ міліції (вул. Пушкіна, 15, т.102), Центральний відділ міліції (вул. Кам’янецька, 65, т. 65-12-74), Південно-Західний відділ міліції (вул. Інститутська, 12/1, т. 69-26-84), Зарічанський відділ міліції (вул. Старокостянтиніське шосе, 14, т. 63-02-98), управління праці та соціального захисту населення (вул. Проскурівського підпілля, 32, т. 65-8574), управління молоді та спорту (провул. Пушкіна, 5, т. 76-41-09), Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (вул. Кам’янецька, 38, т. 79-46-68).
Пам'ятайте, окрім вищезазначених організацій, ви можете звернутися з повідомленням про жорстоке поводження з дитиною до адміністрації будь-якої установи чи організації (школи, лікарні, поліклініки, ЖЕКу тощо), яка, в свою чергу, відповідно до чинного законодавства протягом однієї доби повідомить інші структури про надходження вашого звернення. Жодна державна чи приватна установа, організація не має право відмовити Вам у прийнятті такого звернення.
Жорстоке поводження з дітьми має тяжкі соціальні наслідки: формуються соціально дезадаптовані, малоосвічені особистості, а головне – насильство знову породжує ту ж саму жорстокість. Таким чином, жорстоке ставлення до дітей – це результат дії багатьох чинників: психологічні особливості окремих індивідів, соціальні умови, які впливають на благополуччя сім’ї, діяльність соціальних інститутів, характер нашого суспільства в цілому, і тільки від дій кожного з нас залежить, чи вдасться нам у майбутньому змінити ситуацію на краще.