Італія по-хмельницьки

Йдучи головною вулицею нашого міста, Проскурівською, розумієш, що кількість літніх терас кав’ярень та ресторанів просто виходить за межі, проте мимоволі, зазираючи всередину, розумієш, що всі вони багаті на відвідувачів.

Літо – грибна пора для закладів із літніми майданчиками, тож саме одну із них «Проскурівський телеграф» відвідав, щоб поділитись своїми споживацькими враженнями із читачами.
Обслуговування
Літню терасу ресторану «Траторія ПАПАРАЦІ» я облюбувала не так вже й давно. Заклад завоював мою прихильність досить серйозно, адже перше, на що звертаю увагу – це обслуговування. Як на мене, дрібні «грішки» страв, інколи можуть розчинитись у професійності та усмішці офіціанта, й водночас, з’явитись нізвідки, якщо його поведінка вражає грубощами. Із обслуговуванням в «Папараці» все прекрасно. При вході нас зустрів хостес – молодий чоловік, який був дуже привітний та допоміг нам знайти вільне місце. Офіціантка не забарилась із приходом, хоча й того вечора в ресторані був аншлаг. Часто у закладах харчування обслуга настільки «видресирувана», що їхні усмішки виглядають надзвичайно штучно, тут дівчатка були щирими принаймні склалось таке враження.
Інтер’єр
Світло - кремові штори, зібрані на тон темнішою стрічкою, роблять літнє приміщення затишним. Легкі, напівпрозорі молочні тканини, якими декорована стеля, наповнюють не надто велику територію майданчику повітрям та об’ємом. Крізь них проглядається червоний та зелений колір даху він нагадав мені дитинство, в такі барви розмальовували шатро цирку. Дерев’яний парканчик, який дещо схожий на пліт, трохи відмежовує гостей від шумної Проскурівської. Лавка, яка стоїть буквально на відстані метра від огорожі, дає змогу всім стати слухачами розмов , які там ведуться. Це не дуже приємно. З плюсів - хризантеми, якими декоровані столи. Скажу, за день до нашого візиту квітами була прикрашена лише частина столів – це здалось дивним. М’які диванчики, у тій самій кольоровій гамі, та пастельні серветки додають терасі комфорту.
Кухня
Ресторан позиціонує себе як заклад італійської кухні, домашніх страв на лінії самообслуговування. Є можливість скуштувати суші, піцу та різноманітні десерти. Великий вибір напоїв різної міцності, задовольнить чи не найвибагливішого гостя. Демократична цінова політика закладу припала нам до душі. Найдешевший салат коштує 16 гривень, філе судака із соусом тар-тар – 20. Є страви на сковороді, серед них деруни з грибами вартістю 18 гривень за порцію та свинина по-ірландськи за 60. Найдорожча піца з морепродуктами обійдеться у 75 гривень, стандартною ж можна поласувати в середньому за 40.
Ми вирішили замовити спагеті «Карбонара» (35 грн ), зважаючи на те, що заклад італійського спрямування, а це традиційна римська паста. Замовили рол «Каліфорнія Кані в сезамі» (38 грн ), десерт «Тропічний рай» (запечений банан з кульками морозива) (20 грн ). Пили червоне сухе вино ( 10 грн/100г ) та американо з молоком (12 грн +1.5 молоко). Хоча в меню немає кави з корицею, та офіціанка люб’язно додала нам цинамону, й навіть не внесла це в рахунок. За вечерю ми заплатили 121,5 без чайових. В кожному чеку, заклад дуже «тонко» наголошує, що чайові вітає, але залишає на розсуд клієнта.
За складом, який зазначений в меню в спагеті «Карбонара» мають входити: італійські спагеті, вершки, бекон, помідори черрі, яйце та сир «Пармезан». У своїй тарілці томатів я не знайшла. Ще одним негативом був дивний наліт на тарілці, який відчувався на дотик, проте я не хотіла псувати собі апетит та детально його розглядати.
Загальну картину закладу, як на мене врятувало обслуговування, хороше розташування, приємна музика (не попса, яка вже у динаміках маршруток набридла), смачна їжа. А от пам’ять кухаря та старанність посудомийки, вартувало б покращити.

Ярослава ФЕДОРАШ.