Масаж

 Відтоді всі чоловіки стали виглядати пристойно. Вони ніби помолодшали. Ще вчора вусаті та бородаті хлопці й дядьки, зовсім змінилися. Гладенько поголені, щедро наодеколонені трактористи, водії, їздові та пастухи почали зачаровувати не тільки своїх жінок.
Як тільки-но настала неділя, з усіх кутків Воробіївки тягнулися Івани з Василями. Вони йшли до Марусі-перукарки. Одні таки справді, аби навести марафет на мармизі. Інші - аби поговорити, пожартувати з молодухою. Не поскупився Господь для неї. Вділив усього вдосталь. Рум'яне личко, великі блакитні очі, ямочки на щічках, біленькі рівні зубки. Крім цього, вона маала ще й інші принади.
Один тільки Янек вдома шкріб заіржавленою бритвою тверду, як стальний дріт, щетину. Густа сива поросль аж тріщала. З очей текли сльози.
Та якось в неділю він махнув рукою на оті муки і надумав піти до сільської цирульні. Нічого було економити кілька гривень. Вони того не варті.
- Я недовго, - кинув до Марфи. - Готуй сніданок. Поки борщ закипить, я вже прийду.
В затишній кімнаті відчувалося, що тут все під контролем дбайливої господині. пахло парфумами і накрохмаленими рушниками.
Коли підійшла черга Янека, він боязко всівся у глибоке крісло. Закинув голову, і майстер підготувала клієнта до відповідального процесу. Оповила біленьким простирадлом, наклала пінистого крему на їжакувате обличчя. Неквапом повела бритвою від вуха до підборіддя.
Янек від задоволення аж заплющив очі. Здається, що на мить задрімав. Живи і втішайся.
- Не сіпайся, - попередила цирульниця. - Бо вуха потім вже не пришию.
Він подивився у велике дзеркало, і помітив круглі, наче перестиглі яблука, жінчині коліна. Коротенький халатик відкривав частину тіла. Чомусь забракло кисню. Шорсткою рукою намацав чужу гладеньку шкіру. Погладив. Ніжно-ніжно. Пестив, ніби маленьке телятко.
Збоку сидів столяр Петро. Він мовчки спостерігав за тим, як далі розвиватимуться події.
Янек починав нахабніти. Рапатою п'ятірнею потягнувся до заборонених ділянок тіла. Мружив очиська. Насолоджувався. Виростав у власних діях. Підносився над тими, що прагнули саме нині позбутися щетини. Ловелас шукав пригоди.
Марічка закінчувала його голити. Терпіла. Вправно тримала бритву, бо ж тільки один необережний рух і відразу "впаде" імідж. Репутація була для неї важливішою за пошуки Янекової руки.
Потім вона витерла чоловікові обличчя. Влила ложку одеколону. А коли той поліз в кишеню за грошима, вона похитала головою. Мовляв, не треба. При цьому, випереджаючи його подив, вперіщила Янекові міцного ляпаса. В того навіть дзенькнули два залізні зуби. На обличчі відбилося кілька пальців.
- Ми квити, - сказала і попросила до крісла Петра-столяра. Відтоді Янек до цирульні не ходить. Каже, що там погано приймають.

Михайло СОЛОВЧУК.