«Кухня» бодібілдингу, або Все, що ви не знали про нюанси підготовки «рельєфних» спортсменів

А дарма, адже ті, хто серйозно займаються розбудовою власного тіла, для досягнення високих результатів повинні досконало вивчити власний організм, знати його індивідуальні особливості. А для цього фізичних даних замало.
Більше білка та навантажень на тренуваннях
За словами президента Хмельницької федерації силових видів спорту, віце-президента NABBA (національної асамблеї бодібілдингу та фітнесу) України Руслана Сідлецького, бодібілдерів можна умовно поділити на дві категорії: любителів та виступаючих спортсменів. Перші – тренуються періодично, без сильних навантажень та «зацикленості» на раціоні харчування. Для других бодібілдинг став не лише хобі, а й стилем життя, яке умовно поділено на період міжсезоння, коли графік тренувань та раціон можна дещо «послабити», підготовку до змагань, коли активізуються усі резерви організму та кульмінаційну фазу, так звану «сушку м’язів». «Бодібілдинг – затратний вид спорту, який потребує не лише щоденних кількагодинних тренувань, а й чималих фінансових затрат на повноцінне харчування, – каже Руслан Сідлецький. – Адже під час підготовки до виступів бодібілдерам потрібно їсти не менше п’яти разів. Оптимальний варіант – короткими порціями до десяти разів на день, все залежить від навантажень та ваги спортсмена. До того ж, не варто забувати про дотримання жорсткої дієти. Готуючись до змагань, бодібілдер повинен щодня вживати не менше трьох грамів білка на кілограм власної ваги. А у період «сушки м’язів», вдвічі більше: до семи грамів білка (сто грамів м’яса містять 22 г білка, тому нескладно підрахувати, що виступаючому спортсмену потрібно вживати до трьох кілограмів м’яса щодня). Загалом такий спортсмен повинен отримувати до п’яти тисяч кілокалорій щодня.
У кульмінаційний період тренувань перед змаганнями – «процес сушки м’язів», з раціону бодібілдера виключаються жири тваринного походження і вуглеводи, щоб організм використовував власну енергію. Головне – не перестаратися й не перейти межу, щоб не почався процес розщеплення м’язів. За чотири-п’ять днів до виступу спортсмен починає «налягати» на вуглеводи, щоб заповнити плескі м’язи, за два – п’ють лише дистильовану воду та натуральні цитрусові соки, які не затримують рідину. Якщо ж спортсмен дотримуватиметься усіх цих умов, тренуватиметься по кілька годин тричі на тиждень, а за півтора місяці до змагань – щодня, матиме рельєфне тіло, в якому добре проглядатиметься кожен м’яз».

Руслан Сідлецький вірить, що через півроку інтенсивних тренувань, його підопічна Юлія Чорномиза матиме непогані перспективи на кубку та чемпіонаті України з бодібілдингу та фітнесу.

З монтажника радіоприладів та апаратури у …чемпіони
Як зізнається сорокачотирирічний Руслан Сідлецький, у спорті він вже тридцять років: десять присвятив дзюдо та самбо, двадцять – «залізу». Але виступає на змаганнях з бодібілдингу лише останні два, прийшовши у світ професійного спорту у …сорок два. Проте за такий відносно короткий термін він часу не гаяв: взяв участь у 12 змаганнях, не посівши жодного разу нижче четвертого місця, став трикратним володарем Кубка України, двократним чемпіоном України з бодібілдингу та фітнесу, виконав норматив майстра спорту. У найближчих планах Руслана Сідлецького – перемога на чемпіонаті Європи та світу. За словами Руслана, потяг до участі у змаганнях у нього був із перших років заняттям спортом, але тоді він розумів: ще не час, ще є над чим попрацювати. Але в якийсь момент зрозумів: варто спробувати власні сили не лише у спортзалі, а й перед суддями на змаганнях. Як каже титулований спортсмен, найбільшим його стимулом були слова недоброзичливців, які твердили, що у бодібілдингу йому нічого «не світить». Але він довів протилежне.
Сідлецький твердить, що завдяки заняттям спортом у нього відкрилось друге дихання й зараз він у кращій фізичній формі, ніж у 18 чи 25 років. «Вік – не перепона для участі у змаганнях та перемог, – переконаний спортсмен. – Головне – сила волі та регулярність тренувань, а ще – не боятись виходити за межі можливостей власного організму. Після того, як я у сорок два роки «стартанув» на змаганнях, чимало знайомих спортсменів-однолітків, які зробили паузу у бодібілдингу, замислюються про поновлення тренувань».
Цієї осені в Хмельницькому Руслан Сідлецький самотужки організував чемпіонат України з бодібілдингу та фітнесу, участь в якому взяли більше ста спортсменів з п’ятнадцяти областей. Проте, на жаль, на ньому тріумфували не хмельничани, а заїжджі гості. «Незважаючи на чималу кількість спортивних залів, зараз в Хмельницькому не більше семи бодібілдерів, які можуть гідно представити наше місто на змаганнях високого рівня, – переконаний Сідлецький. – Як показує досвід, більшість чемпіонів «виходить» із підвалів, напівпідвалів чи звичайних залів «радянського» зразка, в яких не відволікаєшся на зайве, а цілком зосереджуєшся на тренуванні».