Гаряча тема:
- Війна
Мрії збуваються на Різдво
Нагадуємо, що журнал “Проскурівський телеграф” протягом різдвяно-новорічних свят проводить акцію “Мрії збуваються на Різдво”.
Тому продовжуємо друкувати статті про людей, які раді будь-якій допомозі.
У попередньому номері ми писали про 85-літню Віру Незгоду, інваліда І групи по зору, з вадами слуху та викривленим хребтом. Віра Марківна живе в аварійній хаті, де цегла летить на голову, а через проржавілу бляху вода тече просто по стінах однієї з кімнат. А ще вона мріє про пральну машинку, бо у 85 прати руками дуже важко.
Героями другої публікації стали Людмила та Олексій Єременко. Через те, що чоловік Людмили програв квартиру, у них немає нічого. Від Діда Мороза 11-річний Олексій хотів би отримати тепле взуття 38 розміру.
Павло Окончук, 25 років
Ні домашнього затишку, ні материнського тепла Павло не знав ніколи. Перші його спогади пов'язані з Кам'янець-Подільським інтернатом для слабкозорих дітей.
Після дев'ятого класу пішов у вище професійне училище №6, де готували спеціалістів для транспорту та будівництва. Після його закінчення обіцяли роботу, кімнату в гуртожитку, але нічого з того Павло не отримав. І опинився на вулиці.
Доводилося підробляти на будівництві. Хто платив, хто - посилав хлопця подалі.
Згодом познайомився з такими ж бідолахами як сам, і в пошуках роботи разом поїхали до Хмельницького.
Але і там роботи не було. І житла також. І з 2007 року до сьогоднішнього дня Павло живе на вулиці. Влітку ночує в парку, що, бувало, закінчувалося погано, оскільки у нас, виявляється, є люди, які знайдуть що забрати навіть у безпритульного. Узимку ночує на вокзалі. Платить шість гривень, аби провести ніч на лавочці у кімнаті відпочинку, а не на підлозі, біля безхатченків.
Добре, що в місті є благодійна організація Карітас”, де можна помитися, відпочити, де дадуть чистий одяг і нагодують.
На запитання, що б він хотів отримати на Різдво, Павло попросив допомогти йому оформити інвалідність.
Як нам сказали у “Карітасі”, Павло вже кілька разів робив спроби оформити інвалідність, однак потрібно пройти всі обстеження, серед яких багато - платних, а грошей на них немає.
Скромний Павло промовчав, що днями, коли ночував на вокзалі, у нього, вкрали телефон. Тож, можливо, у когось є зайвий, хлопець буде радий будь-якому.
Богдан (13 років) та Мирослав (12 років) Андрейчуки
Наталя Андрейчук народилася в Росії, в Іркутській області, куди її батько поїхав за комсомольською путівкою. Там невдовзі й помер.
Перший Наталин чоловік, уже маючи трьох дітей, потрапив за грати - за грабежі та вбивство. Тоді Наталя з мамою та трьома дітьми приїхала в Україну, на Хмельниччину, звідки родом її батьки.
Знову вийшла заміж. Але у 2005 році, через місяць після того, як Наталя народила п'яту дитину, чоловіка вбили. І у 32 роки, з п'ятьма дітьми на руках, вона залишилася вдовою.
Почалося виживання, яке триває й досі. “Тоді мені платили по 7 гривень 20 копійок на дитину. Та й то, бували затримки по два-три місяці. І мені не залишилося нічого, як переступити через себе, через свою гордість і з дітьми на руках (меншому, Мирославу, було кілька місяців, Богдану - трохи більше року) піти просити. І сьогодні я низько кланяюсь тим людям, які повірили мені і не дали померти. В одному магазині раз на місяць давали величезний пакет з продуктами. В іншому - раз на тиждень дозволяли брати кістки, причому, стільки, скільки могла донести. Ще в одному давали продукцію, списану з тієї чи іншої причини”.
Сьогодні з Наталією живе її 68-літня мама і четверо дітей (19-річний Михайло подався до Києва у пошуках кращої долі). Старші, Василь, 25 років, Ія, 23 роки, разом з мамою закінчили університет “Україна”, де отримали спеціальність психолога. Але роботи жоден не має, тож родина живе на 700 гривень, які отримує Наталя, як одинока мама-вдова, і бабусину пенсію. Василь на гроші, зекономлені з виплат, отриманих у Центрі зайнятості, купив верстат і робить дерев'яні речі. Ія заробляє тим, що бавить дітей. Сама Наталя торгує на ринку уживаними речами (з 1 грудня жінка перебуває в Києві, на Майдані, де реалізовує себе як психолог на всі 100).
І двоє молодших - 13-річний Богдан та 12-річний Мирослав, які ще не можуть допомагати мамі, але, як і всі діти, з нетерпінням чекають новорічних подарунків. Хлопці - майбутні футболісти, тож були страшенно раді, коли в минулому році Миколай приніс їм у подарунок футбольного м'яча. На зекономлені на сніданках гроші самі купили собі гетри. А от форма, як у справжніх футболістів, ні їм, ні мамі не під силу. Тож обидвоє будуть виглядати Діда Мороза, який має принести їм форми: 44 розміру для Мирослава і 46 - для Богдана.
ОКПО 14360570
МФО 305299
р/р 29244825509100
КБ Приватбанк
Для поповнення карти 5168757240164964, Щуцька Світлана Іванівна, 2892215861.
У призначенні платежу обов’язково вказуйте, кому саме ви хочете допомогти.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: