На Різдво мрії таки збуваються

Її мета - зробити ці дні святковими для тих, хто в силу обставин змушений виживати, тож уже давно не вірить у дива, хоча на Новий рік та Різдво вони трапляються досить часто.
І ми це вчергове довели. Разом із небайдужими людьми, виступивши на свята у ролі доброго чарівника, зробивши кільком родинам із Хмельницького та області, подарунки на Різдво.
Упродовж кількох номерів ми друкували статті про людей, які щодня змушені виживати. Коротко нагадаємо про всіх героїв наших публікацій.
Віра Незгода, 85 років, інвалід І групи по зору, з вадами слуху та викривленим хребтом. Усі ці захворювання вона отримала під час війни, ще дитиною. Зараз бабуся ледь пересувається по хаті. Звичайно, якщо її хтось тримає за руку. Разом із сином, інвалідом ІІ групи та 12-річною онукою Віра Марківна живе в аварійній хаті, яка потребує ремонту. На жаль, на дві пенсії підлатати бодай щось неможливо.
А ще вона мріяла про пральну машинку, бо у 85 прати руками дуже важко.
І ця її мрія збулася. «Ви мої ягнолятка» - стримуючи сльози сказала бабуся, коли ми, разом із підприємцем, депутатом Хмельницької міської ради Олександром Кізляром, привезли їй новеньку пральну машину. До подарунку долучилася викладач Хмельницького університету управління і права Тетяна Виговська та працівники редакції.
Людмила та Олексій Єременко опинилися на вулиці через те, що чоловік Людмили програв квартиру і все майно. Подітися їм нікуди - вийшовши з інтернату Людмила, дізнавшись, де живе її мама, поїхала до неї, але та навіть не пустила доньку на поріг. Від Діда Мороза 11-річний Олексій хотів би отримати тепле взуття 38 розміру.
В ролі Діда Мороза виступив депутат Хмельницької міської ради Валерій Лесков. Працівниця редакції подарувала Олексію новий одяг. Тетяна Виговська вручила Людмилі 500 гривень.
25-річний Павло Окончук, який ріс в інтернаті для слабкозорих дітей, після закінчення професійно-технічного училища в прямому розумінні слова опинився на вулиці.
З 2007 року і донині взимку хлопець ночує на вокзалі, влітку - в парку. Павлу дуже потрібні гроші, аби можна було пройти обстеження і оформити інвалідність по зору.
Вирішення питання з оформленням інвалідності та мобільним телефоном взяв на себе Хмельницький міський територіальний центр надання соціальних послуг, очолюваний Іриною Ковальчук.
Богдан (13 років) та Мирослав (12 років) Андрейчуки живуть з мамою, бабусею, сестрою і братом на 700 гривень, які їхня мама (психолог за освітою, яка не може знайти роботу) отримує як одинока мати-вдова та бабусину пенсію. Обидва хлопці давно мріють про футбольну форму 44 і 46 розміру.
Напередодні Нового року Богдан та Мирослав отримали омріяні подарунки. Чоловік, який приніс подарунок, назвав лише своє ім'я - Михайло.

  Микола Лукіянчук, 60 років. Микола Дмитрович із села Каштанівка Кам’янець-Подільського району мріє про гармошку, баян чи акордеон. Та оскільки пенсія не дозволяє чоловіку робити собі такі дорогі подарунки, він сподівався, що, можливо, у когось є вже непотрібний інструмент, який залюбки прийняв би в подарунок.
Однак він не сподівався, що виконати його різдвяну мрію виявлять бажання аж дванадцять чоловік! Першою йому зателефонувала хмельничанка, яка запропонувала гармошку свого покійного чоловіка. Від неї Микола Дмитрович і прийняв подарунок. І вже на Старий Новий рік щедрував із нею по селі.

Павло Абрамов, 32 роки, інвалід І групи. Три роки тому, їдучи по робочих справах, хлопець потрапив в аварію, отримавши важку травму голови, через що постраждала вся ліва частина тіла. Дружина забрала доньку і пішла (батьки померли раніше).
З часом у Павла виявили пухлину мозку. Після двох операцій він отримав І групу інвалідності. А недавно йому прооперували й око, на якому з'явилася виразка.
Чоловік живе сам і ледь пересувається з паличкою. Існує на пенсію інваліда І групи - 894 гривні.
Дві жінки виявили бажання власноруч віднести Павлу Абрамову продуктові набори: м'ясо та фрукти. Привітав чоловіка з Різдвом, вручивши йому пакет з продуктами, і молодий чоловік, котрий, як і жінки, назватися не захотів. А на другий день Різдва до Павла завітала ще одна хмельничанка, яка накрила йому святковий стіл із домашніми смаколиками.
Депутат Хмельницької міської ради, генеральний директор споживчого товариства «Кооператор» Микола Ворона виділив чоловіку на операцію тисячу гривень.
Ганна Юркіна, 57 років, інвалід І групи. У 22 роки Ганна одночасно втратила дитину, чоловіка і назавжди стала інвалідом. Коли жінка була на сьомому місяці вагітності, на роботі на неї впали величезні, окантовані ворота боксу, куди заганяють вантажівки... Повністю паралізована нижче пояса Ганна залишилася одна (її мама померла, коли дівчинці було 8 років, батько одразу ж покинув п'ятьох дітей).
У березні виповниться 35 років, як Ганна Леонтіївна не підводиться з інвалідного візка. Із пенсії в 894 гривні майже все йде на ліки. А жінці вкрай потрібна мультиварка, в якій можна було б готувати дієтичні страви. А ще у неї тече старенький холодильник, а проржавіла пральна машинка уся склеєна ізоляційною стрічкою.
700 гривень для Ганни Леонтіївни зібрали працівники редакції, 500 гривень на мультиварку дав депутат обласної ради, який просив не називати його ім'я.
Всього було зібрано:
3 700 гривень небайдужими хмельничанами, 3 200 гривень виділили спонсори, 2 060 зібрали працівники редакції.
Солодкі подарунки для всіх героїв публікацій надала торгова марка “Насолода”.