«Ніколи не думала, що стану калікою і опинюся на вулиці»

 Щоб добратися до її невеличкої хатинки, одній-єдиній “живій” на весь занесений снігом дачний масив, здоровій людині від автобуса треба йти хвилин 30-40. Для самої Наталі це нереально - опираючись на швабру (бо з паличкою через такі сніги не пройдеш) 49-річна жінка ледь доходить до криниці, щоб набрати четвертинку відра води. Дорога туди й назад забирає в неї тих самих 30-40 хвилин.
Так що вибратися звідси Наталя навіть і не мріє. Та й нікуди...
... З чоловіком розлучилася в далекому 1997 році - через свекруху, яка створила молодій жінці такі нестерпні умови, що та змушена була піти. Квартиру зняла у чоловіка - самотнього, і, як тоді здавалося, порядного.
Через два місяці той запропонував їй громадянський шлюб. Погодилася.
Все було добре, та згодом того наче підмінили. Наталя йшла на роботу, а він приводив друзів, і починалася пиятика - до вечора. На жінчині зауваження щоразу обіцяв, що виправиться, і все налагодиться. І справді, на якийсь час переставав пити, навіть влаштовувався на роботу, а потім все починалося спочатку. Так прожили п'ять років. Останній рік - з бійками і приниженнями.
... У 2007 році Наталя потрапила в аварію, в результаті якої вся ліва частина тіла була травмована. В лікарні пролежала більше року! Чоловік зрідка приходив, а коли настав час виписуватися, погодився доглядати жінку.
“Але про який догляд мова, коли є чарка?, - каже Наталя. - Почав знущатися: бив, забирав судно, воду... Сусіди, які приносили мені поїсти, натикалися на зачинені двері - чоловік лежав, не бажаючи відчиняти. А я, з апаратом Ілізарова на нозі, встати не могла. Тож їжу передавали через кватирку.
Якось сусід проходив повз наш дім якраз тоді, коли чоловік бив мене (діставалося й апарату). Я почула і почала кричати. Люди викликали швидку. Після районної, обласної лікарень потрапила у Вінницький реабілітаційний центр, де мені запропонували поїхати в Київ інститут нейрохірургії. Там пройшла сім операцій: дві на руці і п'ять на нозі”.
І тут виникла нова проблема. Апарат на нозі утримували 11 гвинтів і шуруп. Гвинти викрутили, а шуруп врісся в кульшовий суглоб. Через що у Наталі постійно болить нога, хребет, і вона живе на знебюлюючих, які лише трохи приглушують біль. Тому жінці терміново потрібна заміна кульшового суглоба, оскільки метал роз'їв кістку, яка в будь-який момент може розсипатися на порошок. І тоді вже нічого не допоможе. Суглоб безкоштовний, але за ліки та операцію потрібно заплатити близько 15 тисяч гривень.
Доглядати Наталю чоловік відмовився: “Чого я маю за тобою ходити? Я тобі що, нянька?”. Але жінка все одно вдячна йому за те, що дозволив жити на своїй дачі.
Зараз вона на дачному масиві - одна. Навкруги - жодної живої душі, всі на зиму повибиралися. Іноді приїжджає сусідка, привозить Наталі продукти, ліки. І тут особливо не розженешся - жінка живе на пенсію з інвалідності, але, за словами сусідки Алли Супрунової, “ніколи ні в кого не позичає, викручується, як може. Ні садком, ні городом не користується, бо не може. А ще дрова треба купити”.
Отак і виживає жінка-інвалід ІІ групи одна, з ручною куркою, песиком та вісьмома котами, яких, як і її, залишили тут на зиму...

Усі, хто хоче допомогти Наталі, можуть надсилати на кошти на рахунок:
ОКПО 14360570
МФО 305299
р/р 29244825509100
КБ Приватбанк
Для поповнення карти 5168757240164964, Щуцька Світлана Іванівна, 2892215861.
Телефон Наталі: (0-67) 25-93-940.