ye-logo.v1.2

Микола Чумак переїхав з міста на хутір

Суспільство 2315
Фото: es.gde-fon.com

і вираховує долю по цифрах

 Поки добираємося до глухого хутора в Летичівському районі, який у народі називають по-старому Макогонівкою – самотній кінь на автобусній зупинці, давно закинутий магазин, хати, де, здається, років двадцять не з’являлися хазяї – безкінечно повертаюся до популярної біблійної сентенції: «все марнота марнот». Чомусь думаю про наші теперішні, злегка збочені, уявлення про успішність: щоб побільше грошей, краща машина, вищий будинок. Без матеріального ніхто вас успішним не вважатиме, до цього треба прагнути, дряпатись по життю... А ось цей хутір – це як проминущість і вічність водночас.
Саме тому, розумію, прийняв він у свої обійми художника, нумеролога і провидця Миколу Чумака. Людину успішну по-справжньому – у вирощуванні багатства свого духу. Мій давній знайомий Володимир Орлов, який недавно проміняв цивілізаційні переваги Хмельницького на життя у сусідньому селі Нова Гута твердить: Микола приїхав сюди, щоб допомагати людям. «Як?» – природно запитую я. І отримую просту відповідь: «Своїм прикладом».
Історія появи у цьому забутому Богом куточку Хмельниччини Миколи з дружиною Людмилою, а потім і його матері – якоїсь навіть, на перший погляд, просто святої маленької бабусі Ярини, – досить символічна. Нагарувавшись по чужих краях – де він тільки не був на заробітках – і в Фінляндії, і в Чехії, і в Польщі, і в Росії, і забезпечивши матеріально дітей, Чумак вирішив повернутися до першоджерел. «Я тоді голодував більше 30 днів. Практикував сонцеїдство. Сіли з Людою у Вінниці в автобус, вийшли в Летичеві. Вирішили пошукати «своє» місце. Йшли лісами три дні, а на четвертий потрапили сюди. У хаті, де ми зараз живемо, зустріли жінку. Виявилося, що вона раз на рік приїжджає на батьківське обійстя зі столиці. І в цей день ми її застали, і одразу домовилися, що купуємо це обійстя. Це було майже три роки тому», – розповідає художник. Хатка малюсінька, зате землі – 69 соток. На городі ідеальний порядок, ось недавно насадив Микола собі невеликий гайок з... сосен. Навколо ліси, купа чистих джерел. Сусідів, щоправда, тільки двоє – одна родина і старенька бабця. І Володя з сім’єю, з яким зійшлися міцно, – за два кілометри звідси.
Щойно ми ступаємо на поріг, Орлов попереджує: Микола дав собі обіцянку мовчання. Але спілкуватись не відмовився – просто писатиме все на листку. На допомогу одразу приходить його дружина Людмила: «Спілкування з людьми забирає багато енергії. А ще – нещирість і брехня. У чоловіка змалку був дар провидця, він багато негативу на себе забирає. Перестав пити, курити, їсти м’ясо. А зараз мовчить, щоб поновитись. Ви думаєте, це так важливо – говорити? Ось він мене за руку візьме, до якоїсь квітки підведе, щоб красу показати – і це краще за будь-які слова!» Одразу питаю рецепт: «Як бути щирим з нещирими? Теж мовчати?» Він пише: «залишатися відкритим, нещирі від вас самі з часом відпадуть...»
У Миколи чимало таких життєвих рецептів. Він уже двадцять років займається езотерикою, практикує нумерологію, розповідає долю по картах Таро. Ну що, думаю я, можуть розповісти цифри? А він описує на папірцях мій характер так, що в дечому я сама собі боюсь зізнатися, але це правда. «Цифри – це просто дозвіл. Він відкриває мені твою ауру», – пояснює Чумак. На стіні в хаті висить кілька картин. Намальовані ним мандали (з санскриту «коло», центр). Той, хто приходить, одразу підсвідомо обирає якусь із них. І це теж характеризує прибульця. Дивлюсь на одну – і не вірю своїм очам – мандала оживає, ніби пульсує зсередини. Незабутні враження!
За нехитрим обідом – все з городу, своє, без хімії – дискутуємо про пияцтво в селі. Я тверджу, що село спивається. Володя – що так раніше не було, і в усьому винне соціальне середовище. Микола пише: «У того, хто п’є, молода, нерозвинута душа. Зараз такий важкий час, час змін, який буває раз на 50 тисяч років, багато хто цього не витримує. І в місті більше п’ють. Просто в селі – всі на видноті». З розмов резюмую – той, хто хоче розвивати дух, втікає від цивілізації, від правил життя та пут, які вона накладає на усіх. «Вільна людина не може розвиватися, і просиджувати в офісі з восьмої до шостої! Тут потрібні інші умови. І село нам їх дає. Ми самі собі тут господарі», – ділиться Орлов.
Коли спускаємося до розчищеного Чумаком джерельця, п’ємо прозору воду, я, як ніколи, розумію: саме тут чистота, тут правда життя. І тут ці люди повернулися і до самих себе, і до чогось вищого.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую