ye-logo.v1.2

Гардероб

Суспільство 1909
www.pecsma.hu
Фото: www.pecsma.hu

Яна відкрила двері шафи та зупинилась у задумі.

 Речі старі, нових майже немає… Оце – її гардероб, і це – її життя. Після того, як вона вийшла заміж за Михайла, зовсім забула про себе і про модний одяг. А навіщо? Він завжди їй казав, що вона – найвродливіша жінка на світі, і Яна йому вірила. А як же інакше? Адже ви не сумніваєтесь, коли коханий дивиться вам у очі та говорить саме такі слова. Не сумнівалася і вона. І тому з першої модниці на факультеті вона поступово перетворилася у тінь свого власного чоловіка. А він у неї був справжнім красенем. Неодноразово Яна ревниво ловила погляди інших жінок, навіть старші викладачки і ті задивлялися на Михайла. Та Яна була спокійна – вони створені одне для одного, кохають і нещодавно побралися… Тож, щоб якось догодити своєму чоловікові та заощадити свій невеличкий студентсько-сімейний бюджет, Яна відмовляла собі у всьому, аби тільки її Мишко ходив у гарному светрі, чи у дорогій куртці… Жила вона з Михайлом так, як і усі живуть. Бували в їхньому коханні і будні, і свята. Але за декілька років їхнього подружнього життя, чомусь буднів стало більше, ніж свят. Вже й інститут вони закінчили, і на роботу влаштовулися, та все якось замість того, щоб ставати краще, почало розвалюватися. То одне, то інше… Яна намагалася уникати конфліктів, та Михайло навмисно їх провокував. А потім… Вона дізналася, що в її чоловіка є інша жінка – багата, заможна, старше від нього на декілька років. Вона спонсорує її чоловіка і зараз хоче влаштувати його до себе у фірму своїм заступником. І взагалі була не проти стати офіційною дружиною молодого перспективного чоловіка. Наявність Яни її не хвилювала, а Мишкові запропонувала розлучення…Саме це повідомив Михайло Яні, коли вона вкотре запитала, чому він не ночував удома…
Тоді усі слова були зайві, всередині дуже боліло та пекло. Добили жінку останні слова Михайла:«Ні, я спочатку тебе любив, але подивися на себе? Ходиш постійно в одному светрі та джинсах, з тим дурнуватим вузликом з волосся на голові. Ти взагалі на жінку не схожа. Хіба тебе можна любити?». Після того, як Михайло пішов, забравши з собою валізи зі своїми речами, Яна підійшла до дзеркала та поглянула на своє відображення. Ця жінка – це вона. І справді вдягнена у светр та старі джинси, ненафарбована, зачіска – абищо нашвидкуруч… А як же душа? Найобразливіше те, що стала вона такою заради коханого чоловіка. Економила на собі, аби він виглядав краще, носив дорогі речі, а вона – вона і досі ходить у студентських кофтах…
Усі подруги говорили їй тоді, що вона має боротися за Михайла. У неї є усі шанси, просто… потрібно нафарбуватися, підстригтися, гарно одягнутися, та саме такою, вродливою та впевненою, прийти на суд. Ось тоді Михайло зрозуміє, що він втрачає. А ще врахує ще й золотий Янин характер до того, що побачить, то обов’язково залишиться з нею. Але Яна цього не зробила. На суд жінка навмисне наділа стару сукню, минулорічні чобітки та шарф ще зі студентських часів. Михайло, навпаки, виглядав, як нова копійка. До того ж його нова «мадам» привезла його на дорогому авто, тож Яна і сама відчула той разючий контраст між нею – стомленою, змученою, та іншою – доглянутою та пихатою. Після розлучення потрібно було починати нове життя, та у Яни просто не було сил. Не перший раз вона отак, як сьогодні, підходить до гардеробу, придивляється до речей, та все не наважується від них позбавитися. І хоча її подружки постійно їй торочать про те, що в такому вбранні вона не зустріне жодного чоловіка, хіба що сліпий повірить у її привабливість, Яні до того якось було байдуже. Ось і зараз жінка перебирає старі речі, виклавши їх на ліжко, потім знову акуратно складає у шафу. Навіщо? Накупити дорогого шмаття, сховати обличчя під товстим шаром макіяжу, накрутити та залакувати волосся, щоб стати схожою на ляльку, в якої немає душі, та намагатися сподобатися якомусь чоловікові? Навіщо? Щоби потім через рік, через другий він покинув тебе заради молодшої, вродливішої, модно одягненої… Ні, до цього Яна не готова, краще вона залишиться зі своїм гардеробом, старими та такими комфортними речами. Принаймні хоч вони її не зрадять та не зроблять їй боляче… Для неї – це не просто речі, це частинка її життя, душі. Той, хто захоче розгледіти під усім цим тендітну жіночу красу та зранену світлу душу, обов’язково знайдеться…

Ольга ШЕВЦОВА.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую