ye-logo.v1.2

Віра Козинцева: «З боями ми пройшли всю Західну Україну пішки!»

Суспільство 2560
Фото: Евгеній ДОРОФЄЄВ

Про війну чимало розказано історій, написано книг і знято кінострічок, але історія, розказана очевидцем, найцікавіша

Ці люди діляться своїм життєвим досвідом і вчать нас бути добрішими й терпимішими одне до одного. Дізнавшись про деякі моменти їхнього життя, неможливо залишитися байдужими до долі тих, хто поклав своє життя та здоров’я задля Перемоги, задля нашого мирного життя. Згадуючи про давні події, 88-річна хмельничанка Віра Козинцева розповіла нам історію свого нелегкого життя.

Телеграфістка і зв’язкова Віра Сергіївна в складі 18-ої армії оперативно-стратегічного об’єднання радянських військ у Великій Вітчизняній війні з визвольними боями пройшла від Курська до Чехословаччини, де й зустріла Перемогу. Каже, що на війні жінкам було особливо важко. Їй було усього 18 років, коли вона з власної волі пішла на фронт, і цій тендітній дівчині, ще зовсім дитині, довелося одразу побачити усі жахіття війни: з горем, розпачем, відчуттям втрати, страхом і смертю.

«Я сама з Уралу, із Свердловської області (нині Єкатеринбург), – каже Віра Козинцева. – Дитинство моє пройшло в селищі Козинцев-Ключ. Не зважаючи на те, що в нашій сім’ї було восьмеро дітей, жили ми непогано. В нас було велике господарство: пасіка, коні, різна худоба. Роботи завжди всім вистачало. Але згодом нас розкулачили й змусили поїхати із насидженого місця. Коли мені було 13 років, від хвороби померла матір, а через два роки блискавка вбила батька. Нас, менших дітей, доглядали дві старші сестри – Сусанна та Августина. Після закінчення школи я залишилася працювати в ній вчителем молодших класів. Але йшов 1941 рік, почалася війна, і я вирішила, що не зможу стояти осторонь. У нас на Уралі формувалася дивізія, при якій функціонувала школа-підготовка зв’язкових. Там потрібно було вчитися 6 місяців. Але мене після 3-місячного навчання одразу відправили на фронт. Починаючи від Курської дуги, ми пройшли з визвольними боями усю Західну Україну, і майже усю дорогу пішки. Я воювала в Білорусії, Польщі, Угорщині, Чехословаччині. Була нагороджена медаллю «За бойові заслуги». На моїх очах гинули товариші, але мене Господь захищав. За всю війну тільки раз мене поранило осколком бомби в шию».

Після війни Віра Сергіївна не повернулася в Росію. На прохання своєї подруги вона поїхала до Львова. Потім переїхала до Вінниці, де й зустріла свого судженого й народила доньку. Згодом доля закинула нашу героїню у Хмельницький, де жінка-ветеран «пустила коріння» й прожила майже все своє життя. Вона працювала машиністкою в Хмельницькому дорожньому управлінні. Потім, після закінчення інституту в Донецьку, економістом на заводі тракторних агрегатів. А з 1969 року – на радіозаводі. Так вже Віра Сергіївна звикла змалечку: ні хвилини, ні дня без руху. Ця її активність і штовхнула жінку свого часу поринути у вир визвольної боротьби. Ця ж активність і прагнення рухатися вперед не дали опустити руки під час найскладніших моментів життя. Коли в Хмельницькому було створено клуб «Бойова подруга», Віра Сергіївна стала його активним членом. Вона й досі час від часу (наскільки дозволяє здоров’я) відвідує зустрічі ветеранів у клубі (який, до речі, на початку 2011 року святкуватиме своє 10-річчя). Основна мета таких зустрічей – спілкування. Діти, онуки, політика й Велика Вітчизняна війна – це теми, які їх об’єднують. А гордитися Вірі Сергіївні є чим. За її плечима неабиякий трудовий стаж (жінка працювала аж до 73 років!), чудова донька Лариса, онук Валерій та 18-річний правнук Денис, який зараз живе зі своїми бабусею та прабабусею.

Пройдуть роки, але ніколи не зітреться в пам’яті подвиг народу, який здійснили в роки Великої Вітчизняної війни такі жінки, як Віра Козинцева. Наполегливе подолання труднощів війни, самовідданість, повна самовіддача, відвага й безмежна вірність Батьківщині – ось основні риси цієї жінки-фронтовички. Незважаючи на величезні фізичні й моральні навантаження, які сповна дісталися їй на війні, вона була віддана Перемозі й не шкодувала ні життя, ні сил, ні здоров’я.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую