“Вони їдять всюди. І це чудова традиція...”

Наша газета, довго не думаючи, зазирнула на різні сайти, щоб довідатися, що про нас говорять люди, які відвідали Хмельниччину. І, як виявилося, якщо в Італії та Швейцарії нас вважають країною хвойд, то в Німеччині кажуть, що наші жінки найкращі домогосподарки та дружини…  
Житель Швейцарії Мартін, котрий жив в Хмельницькому, зробив одне небагатозначне резюме у своєму «Твітері» та написав: «Українські жінки завжди за собою доглядають! Приємно? Та, як би не так… У них підбори надягають зрілі жінки за 40, – пише Мартін. – Це ж ціла наука – вміти на них ходити. Щоб навчитися цього, потрібен час. А у них на шпильках ходять зі шкільного віку! І, взагалі, в Україні дуже багато уваги приділяють одягу. Для швейцарця повсякденний стиль молодих українців – святкове вбрання. У нас будь-яка річ, у якій є натяк на дизайнерський “наворот”, коштує божевільні гроші. А ще у них чудове «Хмельницьке» пиво,  воно не поступається німецькому або австрійському. В принципі, ук­раїнські жінки нагадують «повій».
Зазирнемо до інтернетних сторінок наших сусідів, точніше, тих, хто колись входив до нашого «соціалістичного» табору. Ну, взяти хоча б білорусів.
Наприклад, «веб-журналіста» Білоруського державного університету Олександра Трубаш­ка. Саме він помітив цікаву особливість українців – ми ду­же любимо їсти. “Ми часто з друзями  буваємо в Україні, відпочиваємо на морях, – розповідає Олександр. – І завжди звертаємо увагу: коли українці десь збираються, щоб провести разом час, поспілкуватися, у них завжди є їжа. Вони їдять скрізь – на пляжі, на галявині, десь на газетці. Думаю, білорусам варто перейняти цю чудову традицію! Якщо збираються два білоруси і хочуть поговорити за їжею, вони обов’язково йдуть у кафе, просто п’ють каву або чай. Українці, взагалі, набагато більше спілкуються. Ми більш боязкі, сором’язливі, але  акуратніші...”.
Ось ще із сайтів білорусів, котрі заїжджають на «наш» ринок. «Напередодні весілля, впритул зіштовхнувшись із проблемою вибору весільного вбрання, ми з нареченою почали шукати комбінації ціни і якості. Як і будь-якій парі, нам захотілося виглядати гарно, ну й хоч трошки заощадити... Отут на допомогу прийшли друзі... У них через тиждень повинно було бути весілля. Свою проблему вони розв’язали поїздкою на ринок у Хмельницький ... Купили все, і дуже заощадили. Їздили на автобусі, квиток начебто 50 у.о. за людину. Подумавши, ми поїхали... машиною, захопивши з собою ще двох друзів–водіїв.
Виїхали вночі з вівторка на середу... Прикордонники нам сказали, що даремно ми їдемо, тому що в середу ринок не працює... Вертатися сенсу не було... Але ми були у відпустці. Вирішили прогулятися.  Розчарували, звичайно, дороги... Таких вибоїн, як на українських «трасах», у нас не зустрінеш навіть у селах, а тим більше у містах. В’їжджаєш у містечко, а там яма на ямі, причому, глибина іноді на третину колеса... Доводилося чи не “повзком” рухатися.
Приїхавши на ринок у Хмельницькому, ми дуже зраділи... Довідавшись, що незважаючи на те, що ринок у середу не працює, в ніч із середи на четвер є «нічний ринок», ми зняли два номери у готелі «Центральному». 
До речі, для тих, хто на машині... бензин у Хмельницькому набагато дешевший, ніж у Мінську».
А ось що пише про Україну та Хмельницький азербайджанець Акпер. Він каже, що Україну та Росію плутають рівно доти, поки не побувають у нас: «І відразу розумієш – що у вас у гостях нам набагато краще, ніж у росіян», – говорить Акпер. – «Ви набагато лояльніші до іноземців». На думку Акпера, у нашій країні відчувається «рука закону», у порівнянні з Азербайджаном. «Правил дорожнього руху у вас дотримуються суворіше, ніж у нас». Єдине, чим, за словами Акпера, обурені в Азербайджані – українськими чоловіками: «Ми просто не розуміємо, чим  вони займаються? Таке відчуття, що нічим, тому що жінки вкалують на роботі! Для наших жінок робота – хобі й спосіб самореалізації”.
Однак бувають враження екст­ремальніші... Австрієць Торстен на одному з Інтернет-ресурсів розповів, як його обікрали на ринку в обласному центрі: «Я намагався поговорити з міліцією, але вони нічого не розуміли. Тоді почав звертатися до перехожих: «Ви говорите англійською мовою?» Хвилин 15 стояв. Нарешті одна дівчина відповіла ствердно і допомогла мені написати заяву в міліцію. До того ж, вона дала мені трохи грошей та відвела до готелю».
А ось ще один спогад, який вдалося відшукати на одному з сайтів. «До мене в гості приїхала американка. Згодом вона вирішила відвідати Кам’янець-Подільський. У потягу на стоянці вона заходить у туалет. Не встигає закрити двері, як туди влітає провідниця з криками: «Ви шо, читати не вмієте? На станції заборонено!» Бідна Мадлейн страшно злякалася – в Америці ж з туалету все не потрапляє на рейки, як у нас, а є спеціальний відсік. Тому там такої заборони немає. Як і того, щоб  до тебе в кабінку з криками увірвався працівник залізниці! Вона англійською каже, що не розуміє російської. Провідниця ж вирішила, що над нею знущаються та буквально за руки витягнула з туалету налякану до жаху американку. Згодом вона розповідала, що спершу подумала, що жінці дуже хотілося в туалет, і вона таким чином відвойовувала своє право ввійти туди першою», – сміючись, розповідає киянин Дмитро.

Дмитро ПАНОК.