Радянський делікатес з аристократичним присмаком

Як не парадоксально це звучить, та в епоху тотального достатку в продуктових магазинах червона ікра стала  доволі дорогим задоволенням. І справа навіть не у ціні. Головна небезпека, яка підстерігає споживача, особливо у дні зимових свят – ризик нарватися на підробку.

На вагу золота
Звісно, що ціна граму червоної ікри далеко не дотягує до ціни дорогоцінного металу. Проте, цей продукт по праву можна назвати одним із найдорожчих у світі. Не кажучи вже про ікру чорну, яка нині у світі майже не виробляється через стрімке зменшення популяції осетрових. Загалом, експерти стверджують, що нелегальний ікорний бізнес складає 80% від всього обсягу виробництва цього делікатесу, тому придбати дійсно якісну ікру нині все важче.
Способів імітації червоної ікри – безліч. Один з них – виробництво з морських водоростей желе, з якого ліплять ікринки, змішуючи їх з жиром осетрових або лососевих риб. Крім того, деякі фальсифікатори в баночки з підробленою ікрою додають трохи справжньої, або навпаки. 
Спеціалісти радять не купувати ікру на вагу, оскільки вона постійно зазнає впливу забрудненого бактеріями середовища та й псується швидше. Отож експерти рекомендують уникати придбання делікатесу в пластикових контейнерах.
Краще за все купувати ікру у скляних баночках, оскільки в бляшаній тарі до витонченого смаку «доплюсуються» продукти окиснення.
Якщо ж виходу немає, а саме реалізація ікри у бляшанках у нас – найрозповсюдженіший спосіб, дуже уважно
придивіться до етикетки. В ідеалі ікра повинна бути розфасована в Росії в липні або серпні – у сезон промислового вилову осетрових і лососевих риб. Уся
російська червона, чорна ікра виробляється на підприємствах Далекосхідного регіону. Якщо ж на упаковці зазначено, що продукт зроблений якимось ТОВ, розташованим  в Україні, це – у найкращому випадку ікра із замороженої сировини, у гіршому – продукт розведений штучною ікрою. 

Ікри без консервантів не буває
 На відміну від інших рибних продуктів, що продаються у бляшанці, ікра не проходить стерилізацію. Занадто ніжна вона, й при нагріванні перетвориться в кашу. Єдиний спосіб зберегти ікру – додати консерванти й розфасувати під вакуумом. Можна виготовити ікру без консервантів, але зберігатися вона буде тільки 4 місяці, а не 12.  Отож, саме завдяки консервантам ікру можна купувати цілий рік. Для консервування ікри застосовують суміш двох консервантів: сорбинової кислоти Е200 та уротропіну Е239. У нас та в Росії ікри без цих консервантів ви не знайдете. 

Правильні ікринки 
Вони повинні бути чистими, цілими та однорідними за кольором. За консистенцією – пружні та при цьому повинні легко лопатися та відділятися одна від однієї. Щоб ікринки у бляшанці не злипалися, додають олію. Але її не повинно бути забагато і це легко перевірити: трохи нахиліть банку. До речі, ікрі притаманний слабко виражений присмак гіркоти. Посилення присмаку гіркоти пов’язане з окисненням (псуванням) жиру в процесі зберігання продукту. Ікра повинна бути в міру солона. Згідно з ДСТУ, скажімо, у зернисту ікру повинні додавати не більше 5% солі від ваги продукту. 

Хліб, масло та ікра
У класичній літературі йдеться про те, що ікру їдять охолодженою маленькими ложечками й без хліба, тому що бутерброд з ікрою зводить нанівець справжній смак продукту, та ще й, до того ж, погано засвоюється організмом. Класична подача ікри – у скляній ікорниці, яку, у свою чергу, ставлять на колотий лід. Та ми, дегустуючи цей делікатес, вирішили скористатися «радянською» класикою та щедро мастили поживний продукт на шматочки батону з маслом. Для експерименту придбали чотири найрозповсюдженіші у торговельній мережі бляшанки з червоною ікрою. При цьому уся вона була, згідно з етикеткою лососева та зерниста. А саме «Парамушриб», «Острів», «Сахалінська промислова» та «Рибспецпром». Звісно, почали з дослідження етикетки. Як з’ясувалося, маючи різні етикетки усі чотири банки  виготовлені на замовлення та з сировини ТОВ «Сахалінської промислової мережі», щоправда, з сировини різних куточків Далекого Сходу.  Можливо, саме тому їх смак та ціна значно відрізнялися один від одного. Також виробник чесно вказав, що продукт виготовлений з мороженої ікорної сировини  та фасований під вакуумом. Склад, вказаний на етикетці усіх чотирьох банок, також ідентичний: ікра лососева зерниста, сіль, олія, консерванти Е200, Е239. Найбільшу вагу було зазначено на бляшанці ікри «Острів» – 140 грамів (ціна 65 гривень). Найменше – 120 грамів на етикетці «Сахалінська промислова мережа» (ціна
47 гривень). «Парамушриб» та «Рибспецпром» мають вагу 130 гривень та однакову ціну – 71 гривня. 
Зрозуміло, що найбільший ажіотаж викликала саме дегустація червоної ікри. Та перед тим ми оцінили загальний зовнішній вигляд поживного продукту у банці. Зовні найбільше позитивних відгуків від пробантів нашої редакції отримав вміст бляшанки «Парамушриб» та «Сахалінська промислова…». Коли перевернули банки, ікра з цих екземплярів почала повільно витікати. Ікринки з цих банок мали насичений колір та не злипалися у однорідну масу. Найбільше маслянистої юшки було в баночці з камчатською ікрою «Рибспецпром». А ікра «Острів», щойно її почали доставати з бляшанки, щоб намастити на хліб, почала просто розлазитися. До речі, саме цей екземпляр отримав на свою адресу багато негативних характеристик. Зокрема, щодо доволі вираженого присмаку гіркої, нібито «металевої» олії.
Взагалі, найбільше позитивних відгуків від працівників нашої редакції за усіма показниками отримала ікра  «Парамушриб» та найдешевша за ціною «Сахалінська промислова…». Хоча, остання була найдрібнішою з усіх.
До речі, наостанок ще одна порада: щоб відрізнити фальшиву ікру від натуральної, необхідно кинути дві-три ікринки з банки в склянку з гарячою водою. Фальшива розчиниться.