Орнітолог: У нашій області зустрічається близько трьох сотень видів птахів

Володимир Новак знає про птахів усе. Саме від нього можна стільки цікавого почути про пернатих, що починаєш розуміти: орнітологія – цікава й надзвичайно захоплююча наука.

До вивчення птахів краю долучилися сотні дітей

„Я виріс в мальовничому селі на Рівненщині, – пригадує своє дитинство Володимир Олександрович. – Якось взимку ще в шостому класі мені подарували книжку „Пернаті друзі”. Нині я зберігаю її як реліквію. Там були описані майже всі птахи України. Я тоді зробив для себе багато відкриттів, бо більшість з них ніколи не бачив. А вже з весни, коли птахи почали повертатися з теплих країв, взявся за ними спостерігати. Вже тоді я зрозумів, що дуже хочу стати орнітологом. Тож не вагаючись вступив до Львівського університету на факультет біології і мав велике бажання присвятити свою подальшу діяльність вивченню птахів”.

Знайти роботу орнітолога в Україні на початку 90-х минуло століття було надзвичайно важко, тож маючи спеціальність викладача біології й хімії, Володимир пішов навчати школярів до Голосківської школи. Не вагаючись разом з колегою, який викладав історію і був запеклим туристом, організували краєзнавчий та природничий гуртки. Дітей вони неабияк зацікавили. Відтак, школа швидко перетворилася на осередок дослідження історії та природи краю. Походи, дослідження, наукові розвідки... До вивчення світу тварин, рослин та птахів діти прикипіли неабияк. А згодом Хмельницький обласний еколого-натуралістичний центр запросив Володимира Новака очолити гурток юних орнітологів „Aves”, який до цього часу діє на базі школи.

Відтак, за усі роки сотні дітей долучилися до вивчення птахів краю. В Голоскові від пильних дитячих очей не сховається жоден птах. Щодня учні діляться з учителем побаченим. Хтось сьогодні бачив голуба-припутня, хтось – як полював яструб. Хтось приніс звістку про перших лелек та лебедів, котрі повернулися з вирію. Усі новини та події фіксують у спеціального каталогу орнітологічних спостережень. А ще просять в учителя бінокль на вихідні, бо найкраща розвага для юних орнітологів – побачити птаха зблизька, поспостерігати за його поведінкою із-засідки. Взимку на першому плані підгодівля птахів. Щойно зійде сніг – беруться за будиночки для птахів – шпаківні, синичники, сов’ятники. Цієї зими дітей своїм прильотом порадували шишкарі, що люблять селилися на ялинах попід шкільними вікнами. Без голосківчан не обходиться жодна екологічна олімпіада чи науковий конкурс, котрі принесли їм багато перемог. За освітньої програмою „Лелека” чотири роки тому Голосківську школу визнали кращою в Україні.

За усі роки сотні дітей долучилися до вивчення птахів краю

Розрізняє дві сотні пташиних пісень

Як розповідає Володимир Новак з точки зору орнітології наш край надзвичайно цікавий.

„На відміну від інших областей, в нас поєднані практично усі ландшафти, які є в межах України: степові ділянки, своєрідний регіон – подільське полісся, схоже за флорою та фауною з волинським. Є невеличкі гори – Подільські Товтри та Південно-Бузький каньйон. В скелях останнього, до речі, до 50-х років минулого століття гніздувався дрізд-скеляр, який зник і нині зустрічається лише в Криму та Карпатах. Взагалі в нашій області зустрічається близько трьох сотень видів птахів. Деякі з них – в числі зниклих, бо їх вже не зустрічали понад пів століття. А на Подільському Побужжі, де найчастіше проводимо дослідження, маємо 253 види птахів”.

За багаторічними спостереженнями орнітолога, деякі зниклі птахи згодом знову повертаються до нашого краю. Наприклад, сича білоголового не було у нас з 20-років минулого століття і аж до 2013 року. Так само чорний дятел рахувався зниклим з 30-х років минулого століття, а віднедавна його почали помічати його на території малого Полісся та неподалік від Голоскова – в Чорному лісі та урочищі Жолобки.

Перші орнітологічні дослідження на Хмельниччині ґрунтуються якраз на спостереженнях Володимира Новака. Скажімо, він провів ґрунтовні вивчення такого червонокнижного виду як канюк степовий, котрий активно розселяється з Півдня України у північні регіони, плиски жовтоголової, яка в нашій області з’явилася трохи більше двадцяти років тому, а нині вже її можна зустріти чи не на усій території нашого регіону, вівчарика шелюгового, якого раніше взагалі не зустрічали в Україні...

„Вівчарика я зустрів не де-ін-де, а на околиці нашого села, – пригадує орнітолог. – Впізнав його за піснею і кілька днів спостерігав за ним”.

Цікаво, що на слух Володимир може розрізнити 200 видів пташиних пісень!

Зникають вікові діброви – зникають птахи

На жаль, за спостереженнями орнітолога, зникло з наших країв набагато більше птахів, ніж з’явилося.

„Ще у 30-х роках минулого століття долина Південного Бугу від Хмельницького до Голоскова була майже непрохідною, вкрита суцільними болотами. Це був своєрідний рай для птахів. Тут гніздувалися навіть сірі журавлі. Приблизно тоді ж у наших краях жили дрохви – найбільші птахи України, які нині гніздуються лише в Криму та на півдні Донеччини. Та через меліорацію зони Південного Бугу зникла велика кількість водоплавних птахів. Але найстрашніше дня пернатих – це вирубування лісів. Особливо старих – сосняків, дібров, кленових лісів, де вони найбільше полюбляють гніздуватися. Неподалік нашого села є насадження, де ростуть вікові дуби, котрі в обхваті мають по п’ять метрів. Ще донедавна їх там була ціла ділянка, а нині залишилося всього шість. Теоретично, такі дерева мали б оберігатися лісовими господарствами, як еліта, як насіннєвий фонд. Але вони зникають. А зникають ліси – зникають птахи. Боляче дивитися, коли приходимо зі школярами на якусь зі спостережних лісових ділянок, а там – лишилися самі пеньки. Так щороку ми втрачаємо унікальні насадження, унікальні види птахів та рослин-ендеміків”.

Найбільша мрія Володимира Новака – створення Національного природного парку „Верхнє Побужжя”, яке досі не завершене. Разом з іншими захисниками природи він впевнений, що це дало б можливість зберегти ту цінну флору та фауну, яку маємо. 

Читайте також: Орнітолог пояснив, чому не варто рятувати лебедів взимку