На Україну чекає велике політичне протистояння

– Можливо, для когось мій прогноз здасться надто песимістичним, але, на жаль, 2011 рік нічого втішного для людства не готує. Криза й далі триватиме і не скоро завершиться. Мається на увазі не тільки фінансова. Поступове духовне зубожіння людства, різні стихійні явища та природні катаклізми й далі будуть притаманні нашій планеті. Як я вже казав в одному з попередніх інтерв’ю, дедалі більше набирає обертів регрес нашого розвитку. Людству необхідно буде випити до дна гірку чашу. Від цього нікуди не дінемося. Маємо те, що заслужили. На екранах телевізорів ми бачимо тільки криваві бойовики, якісь незрозумілі мильні серіали і різноманітні шоу, котрі аж ніяк не збагачують наш духовний світ.
І важко сказати, коли настане переломний момент. Ви подивіться, скільки розвелося нероб, котрі не хочуть напружитися, щоб заробляти гроші, зате тратять їх бездумно.
За рік-два криза не мине. І це стосується не тільки України, а навіть високорозвинутих держав. У них також є проблеми. І з’являються вони як злоякісна пухлина, в тому місці, де її ніхто не  чекає.
Прогресії регресу розвитку людства ніхто не відмінив. Немає такого вселенського розуму, щоб  міг цьому завадити.  Найбільше цей регрес буде проявлятися в кліматичних умовах і відобразиться на здоров’ї людей. Особливо дошкулятимуть серцево-судинні захворювання, які нерідко призводитимуть до летальних наслідків.
Хоча й науковці, намагаючись врятувати ситуацію, збираються на міжнародні симпозіуми, але це мало приносить користі. Не допомагають навіть гасла на кшталт: «Бережіть і захищайте природу!» Ні, природу не треба захищати і оберігати. Її просто не варто зачіпати.  В цьому наше майбутнє і порятунок. А не діяти за принципом: спочатку наробили шкоди, а потім бідкаємося, як виправити ситуацію.
– Що чекає Україну в наступному році?
– Велике протистояння в політиці. Воно вибухне як грім серед ясного неба. І ніхто осторонь від цього не залишиться.
– Це буде протистояння між Партією регіонів і опозицією?
– Якою там опозицією! Між Партією регіонів і українським народом. Не політики від опозиції візьмуть ініціативу у свої руки, а прості люди. Бо, знаєте, опозиції міняються як ті фігури на шаховій дошці: то білі починають і виграють, то навпаки чорні отримують перемогу.  Та це не змінює ситуацію, яка склалася в нашій державі. Хоча, за великими мірками, ті законодавчі акти, які прийняті останнім часом, Україні вже давно були потрібні. Але не в такий спосіб і не такими методами їх варто було приймати, як це зробили регіонали. Їх аж ніяк не красить та ейфорія, з якою вони намагаються тріумфально стверджувати свою владу.
А щодо опозиції, то кращої реклами, ніж зробили і продовжують робити регіонали, їй не потрібно.
Нині я не можу достеменно стверджувати, хто очолить це народне протистояння. Але, як кажуть, порожнє місце святим не буває. Єдине, в чому впевнений, – Майдану більше не буде. Бо на Майдани у влади, як у людини на хворобу, вже виробився імунітет. У результаті цього протистояння Партія регіонів зникне. Вона вже починає самознищуватися через свої методи керівництва, які інколи рівняються до тоталітаризму та геноциду. І хотіли б ми того, чи ні, регіонали повинні пройти через чистилище, як колись Рейган казав, що комунізм має бути викинутий на узбіччя дороги чи на звалище смітника. От тільки якщо за антинародні діяння комуністичної партії в колишньому Радянському Союзі ніхто не був покараний, то Партії регіонів цього не минути.
– Можливо, в економічному плані на українців чекає якась віддушина?
– Якщо сподіватися на щось добре, то потрібно його й робити. А якщо творити тільки зло, то звідки добро візьметься. Нині вже надто багато розвелося в Україні людей, які заробляють гроші не своїми мозолями чи гірким потом, а наживаються на чиїйсь нелегкій праці. А хто має створювати матеріальні блага, без яких не можна стабілізувати економіку?  Отож на віддушину нам не варто надіятися. Дорожнеча на продукти харчування та товари першої необхідності, низький рівень заробітної плати будуть притаманні для нашої держави в наступному році.
– А що чекає наших ближніх сусідів?
– В Росії – неминучий процес розпаду. І тоді їй не буде пот­рібний ні Чорноморський чи ще якийсь там флот. Росії не варто в чужі справи втручатися, а вирішувати власні проблеми, які вже почали загострюватися із сільської глибинки. Режим Медведєва-Путіна тримається на волосинці. Вар­то невеличкої іскорки, і все розлетиться як ґудзики з розірваної нитки. Ростовська область і Кубань відійдуть до України. Інші перспективні області – до сусідніх держав.
Нині багато заздрять білорусам, мовляв, у них і зарплати достойні, і рівень життя на вищому щаблі, ніж в українців. Але це тримається все на режимі Лукашенка, який нічим не відрізняється від колишнього радянського. Білорусів чекає неминучий терор, який спочатку відчують на собі прості люди, а потім й ті, хто перебуває при владі.
– Але, якими б не були песимістичними прогнози, люди, мабуть, не повинні втрачати віру у кращі часи.
– Можна тільки побажати надій на краще, але я не можу лукавити. Покращення не буде ні у світі, ні в Україні. До добра не йде, як кажуть, не той гороскоп. У цей важкий час, на мою думку, людям як ніколи потрібна духовна підтримка. Єдине, що можу побажати: тримати свої думки і помисли чистими. Це велика панацея від усіх бід.