Гаряча тема:
- Війна
«Приймаючи людей, до кінця дня я старію просто на очах», –
каже знахарка з Городка Людмила Левандовська
«Ще дівчиною я сама собі на карти кидала, – розповідає цілителька. – Мама була віруюча, забороняла це робити, то ж змушена була ховатися. А ще було таке, що дивлюся на людину і бачу, що вона має скоро померти, а ця на днях заміж виходить, а от та – захворіє... Але я того не казала нікому, боялася, щоб не прийняли за ненормальну. А потім чую, та померла, та захворіла, та заміж вийшла…».
Допомагала не лише пророкуванням. Прийшла до неї жінка і каже, що її сестра зі Скаржинець не виходить, але нічого не допомагає. Виписали, а вона втікає з дому, кричить ночами… «Не вези в лікарню, я скажу, як лікувати, – сказала їй Людмила. – Вона не хвора, то їй так сусідка зробила». Жінка чинила все, як сказала знахарка, і через кілька місяців її сестра вже пішла працювати. І підтвердила слова цілительки, що дійсно, з сусідкою вони посварилися, та їй пригрозила: «Ти мене ще згадаєш».
Людмила врятувала життя й дитині, яка вже другий рік не виходила з лікарень. Знахарка побачила, що на дитині порча, – її батько гуляв, і коханка поробляла на його дружину. А воно перекинулося на дитину…
Намагаючись зрозуміти, що з нею коїться, Людмила ходила і до ксьондза, і до батюшки. Ксьондз радив: «Приймай, але тільки травами лікуй, а карти не кидай». А батюшка взагалі сказав, що вона велика грішниця, бо не можна передбачати майбутнє. «В тебе щось вселилося», – казав він.
А люди продовжували йти до неї й нахвалювати: «Люся, як ти казала, все так і вийшло». Одному сказала, що його раптово покличуть на роботу за кордон, нехай готує закордонний паспорт. Так і сталося. Іншому вказала, де знаходиться його кінь, там він і знайшовся, а колезі повідомила, що гроші в неї вкрали не злодії, а її внук. Потім так і виявилося, що він їх взяв і віддав своїй дівчині.
Коли видіння вже зовсім замучили, поїхала до однієї дуже сильної знахарки. Думала, може, вона скаже, що то з нею робиться?
Бабка подивилася на неї й каже: «Бачиш, люди під хатою сидять, іди й приймай. А я послухаю, що ти будеш казати». Людмила вийшла й почала розповідати те, що бачить. Каже одному: «Ти був у тюрмі», другому: «Ти над жінкою знущаєшся, гуляєш, б’єш її». І так усім, хто був у черзі. «Адже я бачу людину наскрізь: її організм, те, що було, що є і що буде», – запевняє вона…
«Ця дівчинка помре від раку, а ти будеш жити»
«Я вже два мікроінсульти перенесла і чотири рази була на тому світі, – продовжує знахарка. – В минулому році йду з роботи і бачу, що лежу в домовині, а рідні навколо плачуть. Того ж дня мені стало погано, і я потрапила в реанімацію. Пролежала там недовго, бо мене, як безнадійну, відправили додому помирати.
Я вже з усіма попрощалася і вже бачу, як мене несуть на цвинтар, і вся рідня – ті, хто помер, – мене зустрічає. Аж тут батько, що сидів біля мене, коли я помирала, почав кричати і плакати. І тут переді мною з’явилася дівчинка, і почувся голос: «Ця дівчинка помре від раку, а ти будеш жити і допомагати людям». І тут я бачу, як від мене щось темне перейшло на дитину. Згодом я дізналася, що вона справді померла.
… За словами Людмили, на тому світі вона побувала п’ять разів! Завидющі подруги, які не дочекаються, аби забрати в неї дар, поробили їй так, що довелося лягати на операційний стіл. В неї діагностували онко, але жінка сама собі поставила діагноз і знала, що виживе. Одна біда – наркоз не взяв, і вона відчувала все – від початку і до кінця операції. «Прийшла додому, ще одна проблема, – каже знахарка, – через три дні шви розійшлися, і марля звідти вилазила шматками. Мого лікаря не було, щоб зашити все знову, і я змушена була сама себе лікувати. Коли згодом прийшла до лікарні, на мені все зажило як на собаці, а медики дивувалися: «А ми думали, що ти не виживеш»…
Там же, у лікарні, вона поставила діагноз одному з лікарів: «У тебе пухлина під грудьми». «Та ні, то жировик». «А ти все-таки перевірся». Пішов, а там пухлина...
Взагалі, з пухлиною в Людмили був дуже неприємний випадок, і зараз вона намагається більше цим не займатися. Якось прийшла до неї жінка з пухлиною на грудях. Цілителька почала качати яйцем, і якраз в той момент її власна донька пройшла повз них. А цього, за словами Людмили, категорично не можна робити! І хвороба з жінки перейшла на її доньку. «Я її два роки лікувала! – каже Людмила. – А коли вилікувала, то хвороба знову перекинулася на ту жінку. І вона позбулася грудей.
В мене є спеціальні методи лікування онкозахворювань, але зараз я за це не беруся, бо сама хвора. Тому що кожному, хто прийде до мене, я віддаю енергію. І чим більше людей прийде, тим гірше мені робиться, – каже Людмила. – Я старію просто на очах, і до кінця дня обличчя в мене стає зіжмаканим, наче в старої баби. Набираю з людей стільки болячок! Коли була в лікарні, мені 40 діагнозів поставили».
«Вона ходила за мною слідом»
… До Людмили часто приходять люди, які хочуть змінити житло, або в новому будинку їм, з якихось причин, некомфортно. В таких випадках знахарка завжди радить прислухатися до себе. «Коли хочете купити хату, сядьте, і якщо вам спокійно на душі, то хата вам підходить, – каже цілителька. – А якщо виникає тривога, страх, відчуття, що самі в цій хаті ви боялися би, – вона не ваша. Хазяїн вас не визнає, і жити вам у ній не дасть. Коли ж у хаті, яку ви хочете купувати, хтось трагічно загинув, ви теж відчуватимете дискомфорт, страх.
… В хаті, в якій я живу, до мене вісім років ніхто не міг жити. Я ще дивувалася, як таке може бути? Але з першої ночі по хаті почала ходити якась жінка з чорним розпущеним волоссям. І бачила її не лише я, а й сусіди, які вночі виходили на вулицю, бачили, як вона бродить попід хатою. Справа в тому, що вона колись жила в цьому домі, але впала з горища і розбилася.
Жінка вночі ходила по хаті, говорила, мій батько теж її бачив, запитував, хто то ходить по хаті? Вона слідом за мною ходила, не давала мені робити, тільки вийду – вона вже там. Тільки візьмуся за роботу, то або впаду, або захворію. Вилізу на гору, вона мене звідти скине, я вся потовчена ходила. Довго я з нею боролася, адже, як виявилося, вона магією займалася».
Сам собі знахар
За словами пані Людмили, кожна людина в певних випадках може допомогти собі сама. Варто знати лише найпростіші правила. Отож, на свята нікому і нічого не можна позичати. «Йде чистий четвер, – каже знахарка, – і від цього дня, протягом якого треба якомога краще вимити і прибрати оселю, і до Великодня нікому нічого не давати. Бо так все своє добро віддасте. А бажаючих щось у вас позичити у ці дні буде чимало».
Аби в хаті був лад, потрібно задобрити домовика. А для цього не забувайте по кутках оселі його улюблені ласощі – кисіль, вино, цукерки. А на свята залишайте їх на столі.
Заберіть з-під порога килимки, бо коли витрушуєте їх чи миєте, то все, що вам насипали, зносите додому.
Періодично посипайте біля порогу свячені сіль, мак і бризкайте свяченою водою.
Кожна людина може «викачати» собі яйце сама. Вибийте яйце в склянку, змовте «Отче наш», перехрестіть її і поставте напроти голови. Якщо вранці яйце зміниться, значить, хвороби і поробки відходять, якщо таке, як було звечора, нічого не допомогло. Так треба робити три, шість, дев’ять разів. Яйця після цього вилийте в унітаз, якщо живете в селі, то – в ямку. Але не на перехрестя чи в річку.
Нічого не підбирайте на перехрестях. Там нерідко можна знайти дорогі речі – золоті каблучки, сережки, крупні купюри. Таким чином передають хвороби. Людина підбирає, а потім думає, звідки в неї взявся рак чи ще якесь страшне захворювання. І їй в голову не прийде, що свою біду вона знайшла на дорозі. І ще, якщо будинок знаходиться біля перехрестя, толку в його мешканців ніколи не буде. Якщо у вас є знайомі, які живуть в таких будинках, ви зрозумієте, про що я. Таким людям весь час потрібно ходити до відмови.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами:
Андрій 22.12.2018 13:35
Дорога редакція, підкажіть будь-ласка контактні данні Людмили Левандовської ? Де вона приймає ?