Щастя, помножене на десять

Хтось обирає кар'єрні успіхи головною метою, а для когось важливіше просте сімейне щастя.
Міцна сім'я ? це запорука щасливого життя, адже ніхто так не любитиме і не підтримуватиме, як найрідніші люди.

Василь та Оксана Кирилюки познайомилися у м. Шепетівка Хмельницької області, працюючи на цукровому заводі. Вони одразу відчули симпатію одне до одного, а згодом їхні почуття переросли у справжнє кохання. 22-річний Василь запропонував дівчині руку і серце, Оксана погодилася.
І ось н ещодавно подружжя Кирилюків відсвяткувало 20-річчя подружнього життя. За цей час вони встигли переїхати у с. Дубіївка Шепетівського району, обзавестися чималим господарством. Але найбільше їхнє досягнення це, звісно ж, діти. Сім'я Кирилюків по праву називається багатодітною, адже Бог нагородив їх аж десятьма діточками: 4 хлопчики і 6 дівчаток! Нині подружжя має ще й двох онуків.
У наш час поставити на ноги одну дитину важко, а що казати про десятьох?! Проте Оксана та Василь не падають духом, адже найголовніше для них - це сімейний затишок, спокій, теплота і любов одне до одного.
Звісно, жити в селі важко, крім того, працювати доводиться багато, адже сім'я багатодітна. Тому вони мають велике господарство: 40 соток городу, кури, корова... Діти роботи не цураються: допомагають батькам і на городі, і вдома. Оксана та Василь - безробітні: зараз важко знайти роботу, а в селі тим більше. Трохи допомагає держава, трохи - родичі.

Здавалося б, маючи так багато дітлахів, потрібно володіти особливими секретами виховання, щоб знайти підхід до кожної дитини. Для того, щоб виховати дітей гідно, Оксана та Василь наставляють їх за словом Божим, вчать на власному прикладі.
«Дуже важливо, щоб батьки показували дітям позитивний приклад, - каже батько сімейства, - адже якщо діти бачитимуть, як батьки сваряться, лаються, ображають одне одного, то й самі виростуть такими самими. Ми намагаємося вчити дітлахів тільки найкращому: бути добродушними, чесними, поважати старших, дбати про інших, не бути егоїстами тощо. До того ж, настала епоха комп'ютерів. Багато дітей багато часу проводять, граючи у жорстокі комп'ютерні ігри або дивлячись відповідні телевізійні програми, тому й виростають вони озлобленими».
«Буває, люди запитують, навіщо нам стільки дітей, - каже пані Оксана. - Але ж якщо чоловік хороший і на нього можна покластися, то з ним можна не боятися народжувати багато дітей! А для жінки найважливіше що? Звісно ж, люблячий чоловік та діти! А коли на мене дивляться десять пар оченят ? це найбільше щастя!».
Оксана Володимирівна зізнається: якщо Бог посилатиме ще дітей, то вона народжуватиме, і ніколи не відмовлятиметься від них, адже це нагорода від Бога.
Ці люди ні на що не скаржаться, а покладаються тільки на власні сили. Єдине, про що вони мріють - великий автомобіль, щоб можна було виїжджати кудись всією великою родиною.
Нещодавно Кирилюки подали документи на присвоєння пані Оксані звання «Мати-героїня».

Ця сім'я мимоволі змушує поважати себе, адже це справді великий подвиг ? народити і виховати десятьох дітей, пожертвувавши заради них своєю свободою, кар'єрою та особистими мріями...